КЛІНІЧНА КАРТИНА

Клінічні прояви та гяжкісгь перинатальних інфекцій залежать від (табл. 16):

—New Roman">           виду збудника, його вірулентності, специфічності дії, масивності обсі­меніння, а також від того, є інфекція первинною чи хронічною;

—           імунного гомеостазу організму вагітної;

—           стадії інфекційного процесу у вагітної;

—           терміну вагітності, в якому відбулося інфікування;

—           шляху проникнення збудника в організм вагітної.

Таблиця 16. Клінічні прояви внутрішньоутробних та перинатальних інфекцій

Клінічні ознаки внутрішньоутробного інфекційного захворювання в ново­народженого або виявляються вже при народженні, або проявляються протя­гом перших 3 діб життя (найчастіше на 1—2-у добу), У разі інфікування в постнатальний період симптоми інфекційного процесу проявляються в пізніші терміни.

face=Cambria>Найпоширенішим клінічним проявом бактеріально- внутрішньоутробної інфекції в період новонародженості є так званий синдром інфікування, для яко­го характерні клінічні симптоми інтоксикації: зниження м’язового тонусу і рефлексів (зокрема рефлексу смоктання), часті зригування, відмова від грудей. З боку серцево-судинної системи виявляють глухість тонів серця, зміни на електрокардіограмі гіпоксичного характеру.

Специфічні прояви внутрішньоутробних інфекцій у немовлят варіюють від Легких локальних форм до тяжких септичних. Кліншні прояви природженого бактеріального або мікотичного ураження шкіри в новонародженого можуть мати характер везикулопустульозу. Відсоток позитивних результатів мікробіоло­гічного дослідження вмісту везикул, узятого відразу після народження дитини, невисокий. Тому досі тривають дискусії навколо питании віднесення асепгич- ного везикульозу до природженої інфекції чи до проявів бактеріальної алергії з появою висипки на шкірі. Справжній (мікробіологічно підтверджений) вези- кулопусгульоз проявляється у внутршіньоутробно інфікованих новонародже­них зазвичай до К'нця 1-ї і на 2-у добу життя, причому збудниками найчастіше виступають стрептококи групі BiD, ешерихії, дріжджеподібні гриби.

Кон^fκ)Hκmuβim_i риніт та отит, що з’явилися на 1-у—3-ю добу життя, також можуть бути проявами внутрішньоутробної інфекції, У разі природженого кон’юнктивіту крім мікробіологічного дослідження виділення з очей на умовно- патогенні мікроорганізми варто також взяти мазки для виявлення гонококів.

Внутрішньоутробна пневмонія — найпоширеніша форма природжених ін­фекцій новонароджених. При цьому в дітей з моменту народження спостеріга­ють такі ознаки дихальної недостатності, як задишка, ціаноз, притуплення перкуторного звуку і дрібнопухирчасіі вологі хрипи. Рентгенологічне дослід­ження, проведене в перші години життя, підтверджує наявність вогнищ пнев­монії Природжена аспіраційна пневмонія може проявитися і на 2—3 -й день ж иття. Під час мікробіологічного дослідження аспірату з трахеї та бронхів при аспіраційнш пневмонії здебільшого видыяють грамнегативні бактерії, тоді як при внутрішньогоспітальних пневмоніях — золотистий стафілокок.

Ентероколіт у новонароджених також може перебігати як внутрішньоут- робіїа інфекція внаслідок проникнення збудника разом з навколоплідними водами в травний тракт Для природженого ентероколіту" характерні такі клініч­ні прояви: в’яле смоктання, зригування, здуття кишок, збільшення печінки й селезінки, розширення венозної сітки передньої черевної CIінки, проноси. Диспепсичні явища зазвичай розвиваються на 2-у—3-ю добу жигтя. Важливе значення має мікробіологічне дослідження кишкового вмісту (ознаки пору­шення формування мікроценозу кишок — кількісне переважання клебсієл, протею, синьогнійної палички).

Ураження ЦНС при внутрішньоутробному інфікуванні в немовлят може бути як первинним (менінгіт, енцефаліт), так і вторинним, зумовленим інток­сикацією. Збудник проникає в мозок плода переважно лікворним шляхом, тому інфекція розвивається в оболонах головного і спинного мозку і перебігає як менінгіт і менчігоенцефаліт. Виникають також зміни в судинних силе ген­иях бічних шлуночків мозку’, що може супроводжуватися розвитком природ­женої гідроцефалії.

Cencue у немовлят тяжко діагностувати у зв’язку з низькою реактивністю організму. На початку захворювання клінічні прояви можуть бути мало вира­женими. Визначаються тільки ознаки загальної інтоксикації без явного вогни­ща інфекції. Потрібно приділяти увагу таким симптомам, як в’ялість, погане смоктання, зригування, уповільнене відновлення або вторинне зниження маси тіла, затримка загоєння пупкової ранки, розвиток омфаліту. Типовими симп­томами інфекційної інтоксикації в немовлят є порушення дихання і тканинно- го метаболізму. Відзначають блідо-ціанотичне, із сіруватим відтінком забарв­лення шкіри з вираженим судинним малюнком (мармуровість шкіри). Інток­сикація супроводжується порушенням екскреторної функції печінки, розвит KOM затяжної жовтяниці. До симптомів сепсису також належить збільшення се­лезінки і периферійних лімфатичних вузлів.

Також варто враховувати неспецифічні прояви внутрішньоутробної інфекції. Порушуються реакції адаптації таких життєво важливих систем, як ЦНС, ди­хальна, серцево-судинна, ендокринна та імунна. Нерідко в ранній неонатать- ний період спостерігають порушення адаптації у виїляді гіпоксичного синдро­му, синдрому дихальних і серцево-судинних розладів, наднирковозалозної і церебральної патології. Варто мати на увазі і можливість таких проявів, як при­роджена гіпотрофія, набряковий синдром, гіпербілірубінемія, ДВЗ-синдром.