ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА

Будь-якому оперативному втручанню мас передувати ретельне обстежен­ня хворої з використанням клінічних, рентгенологічних, біохімічних, ендо­кринологічних та інших методів діагностики.

У період передопераційної підготовки детально вивчають функціональ­ний стан серцево-судинної та дихальної систем. У ході вивчення функціональ­ного стану нирок виконують загальний аналіз сечі, визначають добовий діу­рез, концентраційну здатність нирок, рівень креатиніну і сечовини у плазмі крові.

Про характер водного й електролітного балансу судять за концентрацією в плазмі крові натрію, калію, хлоридів, електролітів сечі та показниками кислот­но-основного стану.

Не менш важливим є визначення концентрації загального білка й альбу­міну в плазмі крові, а також гематокритного числа, рівня гемоглобіну, еритро­цитів, лейкоцитів, ШОЕ, основних показників згортальної системи крові, гру­пи крові й резус-фактора, обчислення лейкоцитарної формули.

У процесі передопераційної підготовки встановлюють наявність (чи відсут­ність) флебітів і тромбофлебітів, mo є показанням до застосування антикоагу­лянтів (переважно прямої дії), які відміняють за 2—3 дні до операції, обов’яз­ково перев'язують ноги еластичним бинтом.

Приймаючи рішення шодо часу операції, слід враховувати термін менст­руації: не можна призначати операцію під час менструації і за 2 — 3 дні до неї у зв’язку з фізіологічним посиленням кровоточивості тканин органів малого таза.

Планову операцію не можна призначати, а вже призначену операцію слід скасувати з розвитком гострих запальних процесів у верхніх дихальних шля­хах, порожнині рота, внутрішніх органах, гноячкових захворювань шкіри, при підвищенні температури тіла, зміні показників крові або сечі.

У період підготовки до операції харчовий раціон хворої має включати кало­рійну і легкозасвоювану їжу з обмеженою кількістю клітковини, а за 14—16 год до операції пацієнтка взагалі не повинна нічого споживати. Істотне значення має спорожнення кишечнику' перед операцією, оскільки в разі неналежного його очищення в період після операції можливі явища парезу кишок. Увечері і зранку перед операцією ставлять очисні клізми.

Перед операцією проводять медикаментозну підготовку з метою купірува- ти психічне напруження і нормалізувати сон.

Безпосередньо перед операцією через катетер виводять сечу або за потре­би встановлюють постійний катетер на весь час операції, оскільки заповнений сечовий міхур можна поранити у процесі розкриття черевної порожнини чи травмувати лобковим дзеркалом під час операції.

Підготовка хворих до екстреної операції (внутрішньочеревна кровотеча, перекручення ніжки кісти та ін.) зводиться до мінімуму: визначають групу крові й резус-фактор, промивають шлунок або видаляють його вміст за допо­могою зонда, ставлять очисну клізму. При порушеній позаматковій вагітності, що супроводжується інтенсивною кровотечею, очисна клізма може посилити кровотечу, тому в цьому випадку її не ставлять.

У ході підготовки до піхвових операцій хворим на кольпіт з 111 — IV сту­пенем чистоти піхви проводять протизапальну терапію: при випадінні матки піхву ретельно обробляють водню пероксидом, потім вправляють її і вводять тампони із синтоміциновою емульсією з метою досягти Il ступеня чистоти піхви.

За наявності трофічної виразки, псевдоерозії, лейкоплакії та інших пато­логічних змін на шийці матки і стінках піхви показана розширена кольпоско- пія із прицільною біопсією і наступним патоморфологічнпм дослідженням. На підставі отриманих результатів вирішується питання про обсяг операції.

Таким чином, перед здійсненням оперативного втручання лікар повинен врахувати всі можливі ускладнення, щоб звести до мінімуму ризик самого опе­ративного втручання і можливих, пов’язаних з ним ускладнень.