ОСНОВНА СИМПТОМАТИКА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
До основних проявів гінекологічних захворювань належать біль, білі, порушення менструальної функції, безплідність, генітальний свербіж, сексуальні розлади, порушення функції суміжних органів (сечового міхура і прямої кишки) тощо.
Біль при гінекологічних захворюваннях є основною скаргою, з якою хвора звертається до лікаря.
Поява болю зумовлена рефлекторними механізмами внаслідок подразнення баро-, механо-, хемо- і тсрморецепторів матки, її придатків, органів малого таза, промежини. Больові Імпульси, що з’являються у статевих органах у результаті подразнення інтерорецепторів, концентруються в бічній частині дорсальних корінців спинного мозку, а потім надходять провідними шляхами до центральної нервової системи і тут трансформуються в больові відчуття. Формування больових відчуттів відбувається в корі головного мозку в ділянці зорового горба і провідними шляхами потрапляють до зон Захар’їна — Геда (підчеревна ділянка, ділянка попереку, верхня третина стегна), де й концентруються. У цьому процесі беруть участь так само і гіпоталамус, сітчастий утвір і лімбічні відділи спинного мозку. Крім зазначених механізмів до виникнення болю залучені речовини, іцо потенціюють його (гістамін, серотонін, простагландини) і зумовлюють сильне подразнення інтерорецепторів, посилюючи больові відчуття. У відповідь на больовий синдром формуються захисні механізми, які реалізуються за рахунок викиду нейропептидів (енкефаліпи, ендорфіни тощо). Вони концентруються в клітинах смугастого тіла, лімба, гіпоталамуса тощо.Серед причин болю — механічне подразнення больових рецепторів статевих органів унаслідок розтягнення, стиснення або зміщення органа чи прилег-
лих тканин інфільтратами, пухлинами, спайками, інтенсивної скоротливої діяльності матки (мимовільний аборт, міоматозний вузол, іцо народжується) або маткових труб (трубний аборт), розриву внутрішніх статевих органів (розрив маткової труби, яєчника), хімічного подразнення больових рецепторів статевих органів, натягування пристінкового листка очеревини, овуляторного болю.
Ступінь больового відчуття залежить від стану вищої нервової діяльності жінки, емоційного стану, а також від конституціональних особливостей організму.
Чугливість до болю в різних людей різна: підвищена (гіпералгсзія, гіперестезія), знижена (гіпоалгезія, гіпоестезія). А в деяких випадках (надзвичайно рідко) відчуття болю відсутнє (аналгезія). У клінічній практиці розрізняють два типи болю — короткочасний і тривалий. Останній має виражений характер, часто супроводжується емоційною реакцією страху, депресією. Також розрізняють реальний біль, що відчувається саме у хворому органі, і рефлекторний, який сприймається у віддалених віл хворого органа ділянках тіла. Патологія внутрішніх статевих органів часто супроводжується підвищенням шкірної чутливості у відповідних зонах Захар'їна — Геда. Характер болю при гінекологічних захворюваннях різний: постійний або періодичний, локалізований або розлитий, ниючий, стисний, пекучий, переймоподібний, колючий, ріжучий, гризучий.Основні причини болю внизу живота генітального походження: гострі і хронічні запальні захворювання статевих органів, тазової очеревини, клітковини, пухлини (злоякісні, защемлені, перекручені, інфіковані), сторонні предмети, глистяна інвазія.
Серед екстрагенітальної патології, що спричинює появу болю внизу живота. виділяють апендицит, коліт, геморой, пієліт, цистит, опущення нирок, камені у сечоводах, грижі (пупкові, білої лінії живота, пахові), новоутворення органів і кісток малого таза, туберкульоз, сифіліс, бруцельоз.
Особливості больового синдрому залежно від характеру гінекологічної патології. При сальпінгоофориті біль тупий, ниючий, локалізується в бічних відділах нижньої частини живота, виникає або посилюється під впливом різних факторів агресії — переохолодження, фізичне напруження, стресові ситуації, недотримання гігієни статевого життя тощо. Нерідко з’являється під час менструації (альгоменорея) або безпосередньо перед нею.
Для параметриту характерний постійний біль, що локалізується в лівій або правій частині піхви (відповідно до локалізації процесу).
У разі розвитку хронічного параметриту хворі скаржаться на періодичний тупий біль унизу живота, у ділянці попереку або куприка.При ендометріозі біль тягнучий, постійний, значно посилюється перед або під час менструації, може супроводжуватися нудотою, блюванням, головним болем, тимчасовою втратою працездатності. Особливо сильний біль зумовлений ретроцервікальним евдометріозом і "‘шоколадними” кістами яєчників. При цьому часто спостерігаються перитонеальні явища й вегетативні порушення — охолодження кінцівок, загальна слабість, холодний піт.
При фіброміомі матки характер болю залежить від локалізації міоматозних вузлів. За умови субсерозного і міжм’язового розташування вузлів виникнення болю обумовлене розтягненням серозної оболонки матки, порушенням кровопостачання, що пов’язане зі швидким ростом або перекручуванням ніжки вузла. Бііь ниючий, періодичний, посилюється на фоні позивів до дефекації, сечовипускання, фізичного н авантаже ним. У разі порушення харчування або перекручування ніжки фіброматозного вузла біль може мати розлитий характер і супроводжуватися клінікою гострого живота. Для субмукозного розташування вузла характерний переймоподібний біль, що з’являється в період менструації і зумовлений скороченням міометрія та недостатністю кровопостачання вузла.
При пухлинах яєчників біль здебільшого відсутній. Лише за значного збільшення пухлини виникає тупий ниючий біль і відчуття важкості внизу живота. На фоні перекручування ніжки пухлини або її розриву з’являється різкий біль.
При злоякісних новоутвореннях біль ноеш ь постійний, тупий, ниючий або гризучий характер.
При неправильних положеннях матки біль, як правило, ниючого характеру, може значно посилюватися під час менструації внаслідок порушення відтоку менструальної крові.
При спайковій хворобі біль має нелокалізований характер, може з’являтися після фізичного навантаження, у разі змін метеорологічних умов.
Дія апоплексії яєчника характерний раптовий гострий кинджальний біль, що супроводжується відчуттям тиснення на пряму кишку' і частіше виникає після статевого акту або фізичного навантаження в періовуляторний період.
При позаматковій вагітності за типом трубного аборту біль періодичний, переймоподібного характеру, часто виникає на тлі затримки менструації або інших порушень менструального циклу, у разі розриву маткової труби — біть гострий, раптовий, кинджальний.
Причинами тазового болю можуть бути також тромбофлебіт вен параметрів, синдром яєчникової вени, різні скстрагенітальні захворювання (остеохондроз хребта, захворювання кишечнику' і сечовивідних шляхів, міозити та міалгії).
Особливим різновидом болю у гінекологічних хворих є бьть у діпянпі плеча і лопатки при подразненні діафрагмового нерва кров’ю (трубна вагітність) або ексудатом (пельвіоперитоніт).
Білі — наслідок патологічної секреції статевих органів і прояв захворювання різних відділів жіночої статевої системи.
Важливе значення має встановлення джерела підвищеної секреції.Розрізняють вестибулярні, піхвові, шийкові, маткові і трубні білі.
Вестибулярні білі звичайно слизуваті, найчастіше спричинені запальними процесами зовнішніх статевих органів або великих присінкових залоз. Секрет сальних і потових залоз може накопичуватись у складках вульви, що й призводить до подразнення. Вестибулярні білі виявляють відносно рідко.
Найчастіше спостерігають піхвові білі. Незначна кількість рідкого вмісту (0,5 — 1 мл), що утримується в піхві здорових жінок. — це транссудат із кровоносних і лімфатичних судин підештеліального шару та секрет заноз шийки матки, що всмоктується слизовою оболонкою піхви, за рахунок чого здорові жінки виділень із піхви не відмічають.
За умови масивного занесення в піхву патогенних мікробів, порушення гормонального й імунного гомеостазу порушується біоценоз піхви і з’являються піхвові білі.
Причиною появи піхвових білей можуть бути також екстрагенітальні захворювання (туберкульоз легень, гострі інфекційні хвороби, гіпертиреоз), перебіг яких супроводжується зниженням гормональної функції яєчників і гліко- генутворенням у слизовій оболонці піхви. Підвищена ‘‘секреція” піхви інколи зумовлена місцевою інфекцією, глистною інвазією, наявністю стороннього предмета в піхві (часто в дітей), опушенням статевих органів, формуванням сечостатевих і кишково-статевих норииь.
Піхвові білі з’являються також унаслідок впливу механічних (частий коїтус, сторонні предмети), хімічних (нераціональне використання хімічних протизаплідних засобів), термічних (спринцювання гарячими розчинами), алер- гійних факторів. За характером розрізняють гнійні (гонорея, неспецифічна бактеріальна інфекція, уреоплазмоз), сироподібні (інфікування дріжджовими грибами роду Candida), пінисті (трихомоноз, анаеробна мікрофлора), слизуваті (вірусна інфекція), слизисто-гнійні або серозно-гнійні (хламідіоз) піхвові білі.
Білі бувають без запаху (уреоплазмоз, хламідіоз, вірусна інфекція), із кислим запахом (дріжджові гриби) або запахом тухлої риби (анаеробна інфекція).Гіперпродукція секрету залоз шийки матки є причиною появи шийкових білей при ендоцервіцитах різної етіології, ерозіях, розривах, поліпах, раку, туберкульозі шийки й інших процесах, шо супроводжуються порушенням секреції шийкових заноз і занесенням патогенної мікрофлори. На відміну від піхвових. шийкові білі густіші і залежать від фази менструального циклу.
Маткові білі зумовлені ендометритом, підслизовою міомою, поліпами слизової оболонки, злоякісними пухлинами, наявністю в матці сторонніх предметів або внутрішньоматкових контрацептивів.
Трубні білі спостерігаються порівняно рідко і є наслідком періодичного виділення секрету, шо накопичився в матковій трубі. Серед причин появи грубних білей — злоякісні новоутворення, запальні захворювання маткових труб, шо супроводжуються утворенням гідро- або піосальпінксу. Для ірубних білей характерна періодичність, поява в першу фазу менструального циклу.
Необхідно пам'ятати, що збільшення обсягу білей вважається фізіологічним у таких випадках: у зв’язку' з менструальним циклом (напередодні й у перші дні після менструації) за рахунок гіперемії, підвищення проникності судинної стінки, посилення кровонаповнення і застійних явиш у ділянці малого таза; у період вагітності у зв’язку з повнокрів’ям тазових органів, застійною гіперемією та розпушенням тканин статевих органів; при статевому акті в результаті різкої зміни гемодинаміки в малому тазі, особливо в момент оргазму, оскільки посилюється приплив крові до статевих органів, виштовхується цервікальний слиз, збільшується секреція залоз присінка піхви.
Порушення менструальної функції клінічно проявляється аменореєю, гіполбо гіперменструальним синдромом, кровотечами, альгоднеменореею.
Джерелом зовнішніх кровотеч із жіночих статевих органів можуть виступати матка, шийка матки, піхва, зовнішні статеві органи.
Розрізняють циклічні маткові кровотечі (менорагія), пов’язані з менструальним циклом, та ациклічні (метрорагія). коли кровотечі з’являються безладно і не пов’язані з менструальним циклом.До причин менорагій можна віднести неправильні положення матки, переважно ретродевіацію (резрофлексія у поєднанні з ретроверзією), аденоміоз, різні гіперпластичні й запальні процеси ендометрія. Merpoparii спостерігають, як правило, при злоякісних процесах (рак ендометрія), гормон продукуючих пухлинах яєчників, позаматковій вагітності тощо.
Причинами кровотеч із шийки матки можуть бути запальні пронеси (цер- віцити, ендоцервіиити), ерозії, поліпи, ендометріоз, рак шийки матки, шийкова вагітність.
Кровотечі з піхви виникають унаслідок запальних процесів (кольпіти), кондилом піхви, злоякісних пухлин.
Крім того, кровотечі зі статевих органів є наслідком екстрагеїгітальних рохіадів (хвороби крові і судинної стінки, цироз печінки, різні інфекції, гіповітамінози, гіпертонічна хвороба, психічні розлади тощо).
За характером кровотечі при різних захворюваннях не відрізняються сталістю і закономірністю. Навіть в однієї й тієї самої хворої характер кровотеч може змінюватися. Раку шийки матки притаманні контактні кровотечі, які виникають при статевому акті, гінекологічному огляді, обумовлені незначним пораненням тканин, змінених раковим процесом. Рак тіла матки характеризується кров’янистими виділеннями бурого кольору за типом м'ясних помиїв унаслідок прогресуючого розпаду ракової пухлини. Неабияке значення має колір кров’янистих виділень. Яскрава, червона кров свідчить про порушення цілості артеріальних судин, темна — про венозні кровотечі. Важливою клінічною ознакою є раптове підвищення інтенсивності кровотечі. Профузні кровотечі супроводжують процес роз’їдання раковою пухлиною стінки великої судини, розрив варикозних вен вульви та піхви.
Генітальний свербіж може бути первинним, пов’язаним із важкими нервовими й ендокринно-обмінними порушеннями і характерним переважно дія клімактеричного періоду, та вторинним, який виникає як наслідок подразнення зовнішніх статевих органів і піхви білями, різних інфекцій (трихомоноз, кандидомікоз) або екстрагенігальних захворювань (цукровий діабет, алергія). Есенціальний (генуїнний) свербіж — це свербіж невідомої етіології.
Порушення функції суміжних органів. Порушення функції сечовивідних шляхів характеризується частим і утрудненим сечовипусканням, нетриманням сечі, що спостерігають при опущеннях передньої стінки піхви, перегинах матки, міомах матки, а також пухлинах яєчника за рахунок їх тиснення на сечовий міхур. Розрізняють повне і неповне нетримання сечі. Повне нетримання сечі супроводжує формування міхуровоніхвових нориць, неповне може бути наслідком різних патологічних процесів (неправильне положення статевих органів, опушення і випадіння матки та піхви). Утруднення сечовипускання відмічається при повному випадінні матки, пухлинах внутрішніх статевих органів, унаслідок післяопераційного й післяпологового парезу сечового міхура, травми. Ріжучий біть під час. сечовипускання з’являється при запальних захворюваннях сечового міхура і сечоводів. Біль на початку сечовипускання характерний для уретриту (у тому числі, гонорейного), наприкінці — для запальних процесів сечового міхура (цистит).
Порушення функції кишечнику (запори, проноси, біль під час дефекації, нетримання калу й газів) — наслідок неправильних положень і новоутворень матки, запальних захворювань статевих органів із переходом запального процесу на припрямокишкову клітковину або очеревинний покрив прямої кишки, розриву промежини IIl ступеня, кишково-статевих нориць.