КЛІНІЧНА КАРТИНА ГЕМОЛІТИЧНОЇ ХВОРОБИ
Гемолітична хвороба плода і новонародженого — форма патології, яка етіологічно пов’язана з імуноконфліктною реакцією між організмами матер- і плода.
Гемолітична хвороба розвивається в результаті проникнення материнських антитіл через плаценту до плода. Резус-антитіла вступають у реакцію з резус-позитивними еритроцитами плода, що призводить до їх гемолізу.Анемія, що розвивається, спричинює компенсаторну реакцію організму, формування вогнищ екстрамедулярного кровотворення з подальшим розвитком гепатоспленомегалії. Продукти розпаду еритроцитів стимулюють кістковий мозок до утворення молодих, незрілих форм червої гої KpOBI. У результаті переважання процесу руйнування еритроцитів над гемопоезом у плода розвивається анемія.
Виникнення і посилення жовтяниці при гемолітичній хворобі пов’язане зі збільшенням у крові новонародженого вмісту непрямого білірубіну. У разі обмежених можливостей печінки щодо переведення непрямого білірубіну в прямий перетворення продуктів розпаду еритроцитів виявляється для неї значним навантаженням. У зв’язку з цим спостерігається швидке нагромадження непрямого білірубіну, що характеризується токсичністю і не виводиться нирками. Його токсичність проявляється порушенням тканинного метаболізму внаслідок виключення дихальних ферментів і процесів фосфоритування. У результаті перевантаження печінки залізом, білірубіновими пігментами і розвитку фіброзу порушується її функція, особливо синтез битків, що призводить до виникнення гтопротеїнемії та посилення проникності судин. Розвиток серцевої недостатності і збільшення печінки зумовлюють застій у великому^ колі кровообігу, випоіівання рідини в тканини й порожнини з розвитком анасарки.
Дотепер немає переконливих даних про причину різноманітності клінічних форм гемолітичної хвороби, що, можливо, залежить від компетентності захисних механізмів, які сприяють збереженню вагітності, індивідуальних у кожному конкретному випадку.