ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ ЗОВНІШНІХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ
До доброякісних пухлин зовнішніх статевих органів відносять фіброму, міому, ліпому, міксому, гемангіому, лімфангіому, папілому, гілраденому.
Фіброма — це пухлина сполучнотканинного характеру, переважно поодиноке, щільне, іноді м'яке утворення округлої або овальної форми із гладеньким рельєфом, широкою основою або тонкою ніжкою, не спаяне із прилеглими тканинами.
Фіброму формують клітини зрілої волокнистої сполучної тканини і пучки колагенових волокон. За переважання пухких колагенових волокон фіброма має м’яку консистенцію, волокон із грубими гіалінізованими пучками і невеликою кількістю клітин — щільну. Найщільнішою є дссмоїдна фіброма, утворена з пучків, які переплітаються, та сполучнотканинних клітин.Локалізуються фіброми переважно в товщі великої соромітної губи або в підслизовому шарі піхви. Фіброми, як правило, відрізняються повільним, експансивним ростом. Десмоїдна фіброма має схильність до малігнізації. Лікування хірургічне.
Міома — пухлина, яка виростає із м’язових волокон, переважно із тканин великої соромітної губи, рідше — зі стінки піхви. За морфологічною структурою розрізняють лейоміому — пухлину із гладеньких м’язових волокон і раб- доміому — пухлину з поперечних м'язових волокон.
Локалізуються міоми переважно в товщі великих соромітних губ, мають щільно-еластичну консистенцію. Пухлина рухома й відмежована від прилеглих тканин, росте повільно, прогноз сприятливий, лікування хірургічне.
Ліпома розвивається переважно з жирової тканини, яка міститься у ділянці лобкового підвищення і великих соромітних губ. Утворена зрілою жировою тканиною зі сполучнотканинними прошарками.
Має м’яку консистенцію, відносно рухома. Лікування хірургічне.Міксома (дивертикул Нукке) — пухлина, що розвивається із залишків мезенхіми, діагностується переважно в осіб літнього віку, локалізується в підшкірній жировій клітковині лобкового підвищення і великих соромітних губ. Перебіг доброякісний, лікування хірургічне.
Гемангіома виникає на тлі природженого ателектазу судин шкіри і слизових оболонок зовнішніх статевих органів. Пухлина розвивається у вигляді вузла, швидко росте і може досягати великих розмірів.
Клінічно ангіома проявляється синюшною, пурпуровою та червоною плямою, що дещо піднімається над рівнем слизової оболонки або шкіри. Слизова оболонка в ділянці плями на вигляд набрякла, складки її загрубілі, покривний епітелій розпушений. Кольпоскопічно визначають розширену сітку анастомозу- ючих, місцями варикозно розширених судин. Хворим із гемангіомами призначають хірургічне лікування, кріотерапію, електрокоагуляцію, ін’єкції склерозу- ючих речовин, променеву терапію. Вибір методу лікування продиктований локалізацією, характером, ступенем поширення пухлини і віком хворої. За наявності не прогресуючої, не виразкової пухлини, яка не порушує жіночих функцій, за хворими встановлюють нагляд. У разі проіресуючої клініки показані висічення гемангіоми, електрокоагуляція, кріохірургія. Прогноз задовільний.
Лімфангіома розвивається з лімфатичних судин шкіри переважно в ділянках, розташованих ближче до пахвинних складок, має вигляд множинних дрібно- горбистих вузликів, що іноді зливаються між собою. Зовнішній вигляд лімфан- гіоми типовий: синюватого забарвлення припухлість, м’яка, іноді дещо чутлива. Прощупуються щільні включення. Росте повільно, іноді інфікується. Лікування хірургічне — висічення пухлини. Прогноз задовільний.
Папілома — пухлина з покривного епітелію у вигляді сосочкового розростання, з екзофітним ростом здебільшого в ділянці великих соромітних губ.
Макроскопічно, обмежена поодинока або множинна пухлина на тонкій: ніжці чи на широкій основі. Поверхня нерівна, дрібно- або грубозерниста, часто покрита відростками, шо нагадують цвітну капусту, різного забарвлення — від білого до коричневого. Папілому варто диференціювати з кондиломою. Перебіг- переважно доброякісний, однак за певних умов можливе переродження на злоякісну. Лікування хірургічне.Гідраденома — доброякісна пухлина, що виростає з елементів потових залоз. Проявляється переважно у віці 15 — 20 років. Локалізація — великі соромітні губи, лобкове підвищення. Має вигляд множинних симетричних висипань у формі плоских, округлих чи овальних вузликів розмірами від 0,2 до І см. Забарвлення варіює від рожево-жовтого до жовто-коричнево то. Зворотному розвитку не піддається, не перероджується на злоякісну. Диференціальна діагностика — із папульозним сифілісом. Лікування хірургічне, прогноз сприятливий.
Кісти піхви діагностують рідко і виявляють, як правило, під час нрофоглядів. Можливі прості мезонефральні (кісти поздовжньої протоки над'яєчника (гартне- рового ходу)) або парамезонефральні кісти, особливо у верхньому відділі піхви, ближче до її склепіїшя. Кіста піхви — угворення ретенційне, безболісне, тугоела- стичної консистенції. Адепоз (множинні кісти піхви, шо містять слиз) спостерігають рідко. У піхві також можучі» виявлятися гетеротопії сндомегрія (ендометріоз).