ХАРЧУВАННЯ ДІТЕЙ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ

Правильно організоване вигодовування дітей першого року забезпечує їх нормальний фізичний і психічний розвиток, сприяє зміцненню здоров’я і є важливим профілактичним заходом у зниженні дитячої захворюваності.

В дитячому дошкільному закладі організація харчування дітей першого року життя потребує особливої уваги з боку завідуючого закладом, медичних працівників та персоналу групи.

Харчування дітей першого року життя може бути природнім, штучним і змішаним. Тому вихователі повинні знати основні правила вигодовування дітей при різних видах харчування, вносити відповідні корективи в організацію харчування дітей.

Природне вигодовування - цс вигодовування дитини молоком матері.

Найкращою їжею для дітей грудного віку є материнське молоко.

З материнським молоком вони одержують не тільки достатню кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних солей, але й ще цілу низку інших біологічно важливих речовин, яких мало або зовсім немає в замінниках жіночого молока - різних молочних сумішах.

Склад грудного молока змінюється залежно від періодів лактації: протягом перших 2-3 днів після пологів виділяється молозиво, з 2-3-го дня - молозивне (раннє) молоко, з 4-5-го - перехідне, а з 2-3-го тижня - зріле молоко.

Молозиво і молозивне молоко дуже відрізняються від зрілого своїм жовтуватим кольором, більшою густиною, солонуватим смаком, більшою енергетичною цінністю, легкістю зсідання під час нагрівання до 100 °С.

Молозиво і молозивне молоко багаті на білки (в 3 - 6 разів більше містять білків, ніж зріле молоко), жири, мінеральні солі, вітаміни. Саме тому новонароджені, одержуючи з грудей матері невелику кількість молозива чи молозивного молока, у перші ж дні життя не тільки втамовують свій голод, а й повністю задовольняють потребу організму в усіх життєво важливих поживних речовинах.

Зріле жіноче молоко відрізняється від молозива, раннього і перехідного молока більш стабільним складом і енергетичною цінністю.

У цілому ж індивідуальні коливання складу молока, як і його кількості, залежать від багатьох причин, насамперед від особливостей організму кожної жінки, її стану здоров’я, харчування та способу життя.

Материнське молоко для новонароджених і грудних дітей є продуктом харчування унікальної цінності. Білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні речовини, що містяться в ньому, за своїм хімічним складом та якісним співвідношенням близькі до таких у дитячому організмі, тому дуже добре засвоюються в травному каналі і з максимальним ефектом використовуються для збільшення маси тіла, росту і розвитку дітей.

Схожість білків материнського молока з білками дитячого організму має важливе значення ще й тому, що вони значно рідше, ніж білки коров’ячого молока, викликають у дітей харчову алергію у формі ексудативного діатезу.

Добра засвоюваність білків материнського молока пояснюється їх повноцінним складом. Його білкові фракції — казеїн, альбумін і глобулін - містять повний набір амінокислот у такому співвідношенні, яке щонайкраще сприяє процесам травлення та обміну речовий у ростучому організмі.

Поряд з цим білки материнського молока виконують ще одну важливу функцію. Фракція глобулінів, яка входить до їх складу, бере участь у формуванні імунітету в дитини до багатьох інфекційних захворювань.

Жири жіночого молока за своїм хімічним складом відрізняються від жирів коров’ячого молока. Вони багаті на різні вітаміни і вітаміноподібні речовини, до яких належать поліненасичені жирні кислоти -лінолева і арахідонова. Ці кислоти мають важливе значення для організму - поліпшують засвоєння жирів і білків їжі, запобігають захворюванням, які супроводяться ураженням шкіри (ексудативному діатезу, екземам).

Жири материнського молока засвоюються організмом дитини краще, ніж коров’ячого. Це зумовлено, з одного боку, особливостями його складу, з другого - наявністю ферменту ліпази, під впливом якої молочні жири уже частково розщеплюються у роті і шлунку дитини. Так полегшується робота печінки і підшлункової залози, функції яких ще недостатньо зрілі для розщеплення і перетравлення різних жирів. Це особливо стосується дітей, які народилися передчасно.

Жири жіночого молока містять достатню кількість важливих для організму жиророзчинних вітамінів: ретинолу (вітаміну А) і а- токоферолу (вітаміну Е). Ретинол сприяє нормальному росту тіла, волосся, нігтів, а також активізує захисну функцію шкіри і слизових оболонок проти шкідливого впливу на них різних негативних чинників; а-токоферол запобігає порушенню обміну жирів, білків, деяких мінеральних солей, а також руйнуванню ретинолу (каротину) та інших вітамінів. Він забезпечує міцність м’язової тканини, нормалізує її тонус.

У жіночому молоці є й жиророзчинний вітамін D, який запобігає рахітові. Однак кількість цього вітаміну в ньому недостатня. Тому для профілактики рахіту всім дітям дають додатково аптечний препарат ергокальциферол.

Крім перелічених вітамінів, молоко матері містить також аскорбінову кислоту і всі вітаміни групи В.

У материнському молоці є не тільки всі потрібні для нормального росту дитини мінеральні речовини, але й мікроелементи, наприклад залізо, мідь і кобальт, які конче необхідні для процесу кровотворення. Залізо в жіночому молоці міститься у зв’язаному стані з білками, що сприяє його доброму засвоєнню. Коров’яче молоко містить майже стільки заліза, скільки й жіноче, але в ньому цей мікроелемент перебуває в іншій формі, яка гірше засвоюється дитячим організмом. Тому у разі природного вигодовування дитини недокрів’я, що розвивається внаслідок нестачі заліза, трапляється значно рідше, ніж при штучному вигодовуванні.

Для повноцінного засвоєння білків, жирів, мінеральних речовин і вітамінів важливе значення мають вуглеводи.

Вважають, що завдяки галактозі жіночого молока психоемоційний розвиток дітей, яких годують грудьми, відбувається ліпше, ніж у разі штучного вигодовування.

У жіночому молоці виявлено також ряд біологічно активних речовин, які є чинниками росту, фізичного розвитку і протиінфек- ційного захисту. Багато які з цих речовин сприяють дозріванню мозку, підвищенню активності і дозріванню кишечника, печінки, підшлункової залози дітей.

У період внутрішньоутробного розвитку плід одержує від матері через плаценту ряд імунних чинників, що захищають його проти збудників інфекційних хвороб. Проте цей імунітет нестійкий, він швидко послаблюється і дитина народжується незахищеною проти інфекційних хвороб, тобто без імунітету. Цим пояснюється висока небезпека для грудних дітей поширених у навколишньому середовищі збудників кишкових, гнійничкових, септичних, вірусних і бактеріальних захворювань, хвороб органів дихання тощо.

Найважливішу роль у формуванні протиінфекційного імунітету в цей період виконує материнське молоко. З ним в організм дитини регулярно надходить ряд особливих біологічно активних речовин, які забезпечують передачу так званого пасивного імунітету від матері дитині.

У передачі імунітету від матері дитині беруть участь білки материнського молока, що мають назву імуноглобулінів. Серед них особливо важливе значення має імунаглобулін А, який виробляється безпосередньо в молочних залозах матері-годувальниці. Потрапля­ючи з грудним молоком до кишечника дитини, імунний білок блокує розмноження в ньому хаороботворних кишкових і дизентерійних паличок, сальмонел, стафілококів, пневмококів, збудників дифтерії, правцю, поліомієліту, паротиту, енцефаліту, багатьох вірусів; сприяє виділенню їх з організму.

Специфічні імунні властивості материнського молока посилюються імунологічно активними клітинами - макрофагами і лімфоцитами, які переносяться у молочні залози з течією крові, а звідти переходять у молоко.

Макрофаги - це особливий вид білих кров’яних кульок або лейкоцитів, які мають здатність захоплювати бактерії, що потрапили до рота, шлунка чи кишечника, і знищувати їх способом внутрішньоклітинного руйнування та перетравлювання.

Лімфоцити - інший вид життєво важливих білих кров’яних кульок. Лімфоцити бувають кількох видів. Кожний тип виконує свої спеціалізовані функції: одні лімфоцити виробляють різні імуноглобуліни і цим сприяють посиленню специфічних захисних реакцій дитячого організму проти збудників інфекційних хвороб, інші - утворюють біологічно активні речовини, так звані медіатори, що регулюють характер імунної реакції організму дитини на дію того чи іншого шкідливого агента.

У материнському молоці є ще цілий ряд різних чинників захисту. Серед них залізовмісний білок лактоферин, ферменти лізоцим та лактопероксидаза, які пригнічують життєдіяльність бактерій, а також противірусний чинник інтерферон та ін.

Усі ці численні компоненти материнського молока захищають незрілий ще організм дитини від несприятливого впливу будь-яких мікроорганізмів - бактерій і вірусів, здатних зашкодити її здоров’ю. У материнському молоці містяться також речовини, які сприяють заселенню кишечника дитини корисними для її організму бактеріями - так званими біфідобактеріями. Біфідобактерії активно розмножуються у товстій і, частково, в тонкій кишках і витісняють звідти майже всі інші види бактерій. Відбувається це тому, що біфідобактерії створюють кисле середовище у товстій кишці, в якому не можуть жити бактерії, що підтримують гнилісні процеси. Крім того, біфідобактерії беруть участь в утворенні ряду вітамінів, чим сприяють кращій вітамінній забезпеченості організму грудної дитини.

Присутність у кишечнику біфідобактерій свідчить про нормальний перебіг процесів травлення і благополучний загальний стан дитини.

Біфідус-чинник - це особливий вид вуглеводів, який має назву олігоаміноцукру. Кількість цього аміноцукру в грудному молоці незначна, та все ж у 40 раз більша, ніж у коров’ячому. Це найстійкіший з усіх протиінфекційних чинників грудного молока. Він не руйнується під час зберігання і навіть кип’ятіння грудного молока.

Біфідус-чинник взаємодіє з лактозою грудного молока і його численними імунними компонентами: лактоза, поступово розще­плюючись ферментами травлення, створює сприятливе середовище по всьому травному каналу; імунні розчинники перешкоджають розвитку хвороботворних мікробів, знищують їх і формують місцевий імунітет; а біфідус-чинник сприяє розвитку біфідобактерій у кишечнику.

При штучному вигодовуванні в кишечнику дітей виявляють зовсім інші бактерії, найчастіше - кишкову паличку, яка за певних умов може спричинювати пронос.

Материнське молоко має цілу систему захисних і протиінфек­ційних чинників, які формують місцевий і загальний імунітет проти хвороботворних мікроорганізмів у найуразливіший період життя дитини, коли її власна імунна система розвинута ще зовсім слабко.

Отже, мати, що годує свою дитину грудьми, не тільки дає їй повноцінну, легкозасвоювану їжу, але й озброює її організм проти багатьох хвороб.

Велике значення має й те, що молоко немовля одержує з грудей теплим і майже стерильним. Можливість проникнення з жіночим молоком в організм дитини хвороботворних бактерій дуже обмежена і залежить від особистої гігієни матері.

Значення годування грудьми для здоров’я дитини і матері. Доведено, що діти, яких вигодовують материнським молоком, хворіють у 2-3 рази рідше, ніж діти, яких вигодовують штучно. Якщо й виникає будь-яке захворювання, то воно протікає значно легше, і, як правило, без важких ускладнень.

За умови природного вигодовування діти значно рідше хворіють на гострі розлади функції шлунка (диспепсію та ентероколіт), хронічні розлади живлення організму, гіпотрофію, недокрів’я, авітамінози, до яких належить і рахіт, що виникає внаслідок нестачі в їжі, а значить, і в організмі ергокальциферолу.

Крім того, імунні фактори материнського молока, формуючи місцевий та загальний імунітет у дитини, немовби створюють ще й лінію оборони проти харчової алергії. Саме тому ексудативний діатез у разі природного вигодовування немовляти трапляється значно рідше, ніж у випадку штучного вигодовування сумішами з коров’ячого молока.

Завдяки грудному вигодовуванню формується і зміцнюється здоров’я не тільки дитини, а й самої матері. Так, швидше перебудовується ендокринна система і скорочується матка у породіль, а отже, менше буває ускладнень післяпологового періоду.

Годування дитини грудьми запобігає в цей період настанню у жінки нової вагітності. Наукові спостереження свідчать, що у жінок, які тривалий час годували своїх дітей грудьми, значно рідше розвиваються різні хвороби статевих органів і молочних залоз (наприклад, пухлини).

Годування грудьми позитивно впливає на психоемоційний етан матері.

Справжній інстинкт материнства пробуджується у молодої жінки тільки з початком вигодовування груддю немовляти. Мати, яка годує грудьми дитину, завжди з нею ніжна і ласкава, і ці материнські почуття як дорогоцінна спадщина передаються малюкові.

Отже, переваги природного вигодовування дітей перед штучним очевидні. Тому кожна здорова мати повинна годувати свою дитину грудьми. І майже кожна здатна вигодувати, якщо прагнутиме цього.

Перше годування новонароджених. Коли починати годувати дитину грудьми? Це питання завжди перебуває в центрі уваги педіатрів і акушерів та нерідко виникає і у молодих матерів.

Зрозуміло, що після закінчення пологів - важкого акту для матері і новонародженого - обоє повинні трохи відпочити. Орієнтовно було прийнято, що для такого відпочинку досить 6-12 год. У цей інтервал часу в новонародженої дитини звичайно з’являється голод, і її вперше прикладають до грудей матері.

Останнім часом дотримуються думки, що коли з матір’ю і новонародженим усе гаразд, то до грудей його можна прикладати вже протягом перших 2 год після народження. Така думка грунтується на наукових даних про те, що тісний біологічний зв’язок між організмом матері і новонародженого не закінчується і після перерізання пуповини. Він триває, хоча й у новій формі: підтримується за допомогою грудного молока. Чим раніше ця нова форма біологічного зв’язку налагоджується, тим ліпше для новонародженого і самої матері.

Справа в тому, що в період внутрішньоутробного розвитку плід перебуває в особливих умовах, куди немає доступу жодним мікроорганізмам, і дитина з’являється на світ “стерильною”. Проте вже в перші години після народження, навіть при найідеальніших санітарно-гігієнічних умовах, на шкірі і слизових оболонках новонародженого з’являються різні мікроби, які потрапляють туди під час проходження плоду пологовими шляхами із зовнішнього середовища. Ці мікроби швидко розмножуються й активно заселяють порожнину рота, дихальні шляхи, шкіру і кишечник новонародженого. Звідси випливає, що чим раніше почне новонароджений одержувати грудне молоко, а з ним і протимікробні чинники, чим менше буде його мікробне заселення, тим ліпше для здоров’я дитини.

У зв’язку з цим важливе значення має материнське молозиво, багате на всі протиінфекційні чинники. За вмістом окремих імунних компонентів, особливо секреторного імуноілобуліну А, залізовмісного білка лактоферину, лізоциму та імунологічно активних клітин воно в декілька разів переважає зріле грудне молоко.

Молозиво забезпечує так званий імунологічний “старт” новонародженої дитини. Тому годування молозивом у перші години і дні після народження має для дитини винятково важливе значення.

На перше годування новонародженому потрібна зовсім невелика кількість молока (всього 5-10 г) і в багатьох жінок уже після пологів така кількість молозива є. Якщо ж до зазначеного часу ознаки лактації відсутні, хвилюватись не варто. У цьому випадку ваш малюк буде нагодований у належний час молоком іншої матері, зцідженим з її грудей після годування дитини.

Треба обов’язково виконувати одне важливе правило, незважаючи на видиму або припущену відсутність молока, дитину треба прикладати до грудей спочатку на 5-10, а потім на 10-20 хв щоразу, коли настає час годування за режимом. Нехай дитина робить спроби одержувати їжу з грудей власної матері. Сама процедура підготовки матері до годування грудьми дитини, а дитину - до ссання (плач, пошук соска), акт ссання, близьке дихання дитини, тепло її тіла - усе це справляє сильний умовнорефлекторний вплив на організм матері, сприяє пробудженню в неї інстинкту материнства і прискорює розвиток лактації.

Однак не всіх дітей можна прикладати до материнських грудей у перші години після народження. Є немовлята (їх меншість), яким необхідний триваліший відпочинок. Найчастіше це недоношені діти або народжені в тяжких пологах, а також від хворих матерів. Таких дітей годувати починають пізніше, залежно від їх стану здоров’я. Годують їх спеціально навчені медичні сестри, дуже обережно, через зонд або з пляшечки через соску,а іноді з піпетки свіжим молоком, зцідженим з грудей матері, або кип’яченим молоком жінок-донорів. І тільки коли дозволить загальний стан дитини, її можна прикладати до грудей матері.

Кип’ячене молоко жінок-донорів за своїми біологічними властивостями поступається перед натуральним материнським молоком, але все-таки має багато переваг перед штучними молочними сумішами, що виготовляються з коров’ячого молока. Це треба враховувати в тих випадках, коли немає можливості вигодовувати дитину грудьми матері.

Режим вигодовування. Протягом раннього періоду новонарод- женості, який триває 7 діб, відбувається так звана адаптація дитини до умов життя у зовнішньому середовищі. У цей період у дитини розвивається рефлекс на певний режим вживання їжі. У здорових доношених дітей до моменту народження харчовий рефлекс розвинутий добре. З появою відчуття голоду дитина звичайно прокидається, голосно і вимогливо плаче. Біля материнських грудей вона швидко заспокоюється, робить характерний поворот голови в бік грудей і ловлячі рухи ротом. Це вроджений безумовний рефлекс пошуку їжі.

Настроювання харчового рефлексу у дитини на певний режим годувань залежить від кількості молока у матері, активності самої дитини, а також від додержання матір’ю правил грудного вигодовування.

Поки ще не встановилась лактація у матері, а дитина ще тільки пристосовується до акту ссання, всіх новонароджених у пологовому будинку регулярно зважують до і після годування, і в такий спосіб визначають, чи достатньо дитина висисає молока в кожне годування. Після виписування з пологового відділення така необхідність у більшості випадків відпадає. Звичайно до цього часу у матері вже виробляється достатньо молока, і дитина сама регулює свою потребу в ньому. Задовольнивши свій харчовий і сисний рефлекси, дитина припиняє ссання і сама випускає сосок з рота.

Здорові доношені діти за умови доброго прибування молока в груді матері можуть за 15-20 хв виссати ту кількість його, якої потребує їх організм за віком. Таким дітям відразу ж установлюють шестиразовий режим годування: о 6 год; о 9 год ЗО хв; о 13 год; о 16 год ЗО хв; о 20 год; о 23 год ЗО хв (з тривалістю нічної перерви 6 - 6,5 год).

Іноді призначають семиразовий режим годування: о 6 год; о 9 год; о 12 год; о 15 год; о 18 год; о 21 год; о 24 год. Інтервали між годуваннями при цьому становлять 3 год (нічна перерва 6 год). Такий режим звичайно призначають дітям, які народилися з низькою масою тіла - недоношеним і ослабленим з якихось причин, - а також у разі недостатньо активного розвитку лактації у матері.

Режим з частішими годуваннями, через 2-2,5 год призначають при спеціальних показаннях: глибокій недоношеності, значному зригуванні, загальній кволості тощо. Надалі, коли встановлюється лактація у матері і дитина добре збільшує масу тіла, її можна перевести на шестиразовий режим годування. Найчастіше це буває в півтора-двомісячному віці. У 3,5 міс, коли дітей уже починають підгодовувати, кількість годувань можна скоротити до 5.

При п’ятиразовому харчуванні дітей годують о 6-6 год ЗО хв; о 10 год; о 14 год; о 18 год; о 21 год ЗО хв; о 22 год. За цим режимом інтервал між годуваннями збільшується до 4 год, нічна перерва - до 8-8 год ЗО хв.

Режим п’ятиразового годування у більшості дітей зберігається до кінця першого року життя. Частина ж дітей вже в 10-11 міс відмовляються від п’ятого вживання їжі і переходять на чотириразове годування. Чотириразове харчування у віці до 1 року можливе лише з дозволу лікаря.

Встановленого режиму харчування і інтервалів між окремими годуваннями слід додержувати точно, бо від цього залежать апетит дитини, діяльність травних органів і стан нервової системи, а також кількість молока, що утворюється у матері, розпорядок її дня і відпочинку.

Новонароджені дуже швидко звикають до режиму годування і самі прокидаються в певні години. Якщо немовля не прокидається у потрібний час, то можна почекати ще 15-20 хв, а потім розбудити його і погодувати. Вночі дитину будити не слід.

Під час нічної перерви мати і дитина повинні спати. Глибокий нічний сон необхідний їм для відновлення сил, нагромадження бадьорості й енергії.

Іноді дитина прокидається раніше належного часу і, якщо при цьому плаче, то цілком можливо, що вона зголодніла. Проте не поспішайте зразу ж годувати її грудьми. Перевірте спочатку, чи сухі у неї пелюшки, і, якщо мокрі, то змініть їх, зробивши туалет дитині. Якщо за режимом до наступного годування залишилося не менше ЗО хв, дайте їй попити трохи кип’яченої води, не більш як дві-три чайні ложки. Якщо дитина й після цього не заспокоюється і вимагає їжі, то не треба вичікувати: цього разу погодуйте її грудьми на 15-20 хв. раніше належного часу. Наступного разу вона прокинеться вчасно.

Визначення потреби в їжі. Новонароджені протягом першої доби життя можуть висмоктувати за одне годування 5-12 мл молока, протягом третьої доби - 30-35 мл, сьомої - 70-80 мл.

Для розрахунку потреби в молоці на одне годування новонарод­женого в перші 7-8 днів життя використовують формулу: 10 х п, де п - кількість днів життя дитини.

Також вираховують добову потребу в молоці за формулою А.Ф.Тура або Г.І.Зайцевої.

1. Розрахунок за А.Ф.Туром: п х 70 або 80, де п - кількість днів життя дитини, перемножують на 70, якщо її маса при народженні менша як 3200 г і на 80, якщо маса тіла дитини понад 3200 г.

2. Розрахунок за Г.І.Зайцевою: п х 2% маси тіла дитини при народженні, де п - кількість днів життя.

Якщо дитина старше 7 днів, розрахунок проводять за Шкаріним, який включає вік дитини і кількість їжі, яку дитина віком 8 тижнів має з’їдати за добу. Це в середньому складає 800 г, якщо вік дитини менше 8 тиж. - на 50 г менше на кожний тиждень, якого не вистачає: 800 - 50 х (8 - п), де п- кількість тижнів життя. Для дитини після 2 міс - на 50 г більше на кожен місяць життя: 800 + 50 х (п - 2), де п - кількість місяців життя дитини.

Об’ємний метод Гейбнера і Черні, включає вік дитини та масу її тіла. Для дитини із середньою масою тіла кількість їжі на добу складає:

Правила і техніка вигодовування грудним молоком. Ще до народження дитини вагітні жінки одержують у жіночих консультаціях рекомендації щодо підготовки молочних залоз до вигодовування немовлят грудьми. Кожна майбутня мати з цілковитим розумінням і відповідальністю повинна готуватися до здійснення цієї важливої функції її організму.

У пологових відділеннях правил вигодовування дітей грудним молоком матерів навчають медичні сестри та акушерки.

Незважаючи на те що утворення і виділення молока є фізіологічним станом жіночого організму, мати і дитина не завжди відразу пристосовуються одне до одного.

Треба проявити максимум терпіння й наполегливості, щоб між матір’ю і дитиною встановилося повне взаєморозуміння, а процес годування грудьми почав давати обом задоволення. Мати- годувальниця повинна додержувати таких основних правил:

1. Перед годуванням немовляти груддю обов’язково мити руки з милом, потім обтирати груди теплуватим розчином борної кислоти (1 чайна ложка на склянку кип ’вченої води), причому сосок - окремо ватною кулькою. Перші краплини молока рекомендується зціджувати до появи сильної струмини, а потім давати дитині ссати.

2. У перші 3-4 дні потрібно годувати лежачи у ліжку на тому чи іншому боці, залежно від того, до якої груді прикладається дитина. При цьому рукою, яка спирається на постіль, мати тримає дитину, а іншою притримує грудь і стежить, щоб вона не закривала носові ходи дитини і не порушувала її дихання.

Надалі потрібно годувати сидячи, вибравши для цього зручне положення, інакше можуть виникати біль у спині, втома та інші неприємні відчуття. Найзручніше сидіти на невисокому стільці або в кріслі, підставивши під ноги ослінчик. Голівка дитини при цьому лежить на руці, а вся маса її тулуба припадає на стегно, вільною рукою мати притримує грудь.

3. Під час годування груддю треба стежити, щоб дитина захоплювала ротом не тільки сосок, а й навколососковий кружечок. Це важливо для регуляції надходження молока з грудей у порожнину рота дитини, а також для того, щоб дитина не заковтувала під час акту ссання повітря.

4. Щоразу давати тільки одну грудь, чергуючи протягом дня годування лівою і правою груддю. При такому чергуванні грудні залози майже повністю звільняються від молока. Тільки у виняткових випадках, коли молока мало, припускається годування з обох грудей.

5. Годувати новонародженого досита. Здорова дитина, яка активно сосе, звичайно наїдається за 10-15 хв. Більш як 20 хв тримати її біля грудей не рекомендується навіть у тому випадку, коли вона сама не відпускає сосок. При тривалому триманні дитини біля грудей сосок може подразнюватися і на ньому можуть утворюватися тріщини, які викликають під час ссання больові відчуття, що утруднюють годування і перешкоджають повному спорожненню груді.

6. Після кожного годування, незалежно від того, добре чи погано ссала дитина з груді, до якої вона прикладалася, зціджувати навіть незначні залишки молока рукою або молоковідсмоктувачем. (ї ючатку молоко зціджують після кожного годування, а згодом, коли лактація встановиться і дитина добре ссатиме, зціджування залишків молока рекомендується обмежити до 2-3 разів на день.

Важливо пам’ятати, що цілковите спорожнення груді е необхідною передумовою, стимулом для утворення молока в подальшому і збільшення його кількості.

7. Щоразу після закінчення годування і зціджування залишків молока грудь обмивати кип’яченою водою, обсушувати чистою м’якою серветкою і змащувати сосок вазеліном або ланоліном.

8. Привчити немовля спати не після годування, а до нього. Такий режим створює добрий настрій у дитини, і вона рідко плаче. Під час годування груддю не слід розважати дитину, а також відвертати свою увагу сторонніми справами.

Догодовування, змішане та штучне вигодовування. Корекція харчування дитини. Догодовування немовляти - цс додаткове годування його зцідженим, грудним молоком матері або жінки-донора для поповнення тієї кількості його, що не вистачає до норми після годування грудьми матері.

Необхідність догодовування звичайно виникає у перші 3-4 міс життя дитини у разі гіпогалактії в матері, а також у випадках різних утруднень природного вигодовування.

До змішаного вигодовування вдаються при гігогалактії у матері. Тоді дитина частину їжі, що їй не вистачає, одержує у формі штучної молочної суміші.

При змішаному вигодовуванні дитина одержує штучну молочну суміш після кожного або після деяких годувань грудьми в години, коли в грудях мало молока, або як самостійні годування, що чергуються з годуванням грудьми.

Штучне вигодовування застосовують тоді, коли материнського і донорського молока немає.

Діти перших місяців життя отримують тільки дуже схожі за змістом до грудного молока штучні молочні суміші.

До адаптованих молочних сумішей-замінника грудного молока відносяться “Малютка”, “Дстолакт”, “Вітолакт”, „Малиш” та ін.

Для наближення складу сумішей до жіночого молока в них білок коров’ячого молока піддається спеціальній обробці, яка підвищує його перетравлення та засвоєння.

Вуглеводний компонент сумішей складений з різних вуглеводів: дсктринмальтоза, лактолактулоза, лактоза.

При відсутності материнського молока молочні суміші можна назначати дітям з перших днів життя.

Дітям перших місяців життя рекомендується адаптаційні кисломолочні продукти “Біфілін”, “Біфілакт”, “Віталакт”. їх виготовляють із адаптаційної молочної основи, яка заквашена кисломолочними бактеріями. Цінною якістю кисломолочних продуктів є здатність стимулювати секрецію шлункового соку, покращувати процеси травлення, знижувати процеси бродіння в шлунку дитини, знищувати та виділяти мікроби". В деяких кисломолочних продуктах в процесі квашення відбувається накопичення вітамінів групи В, атакож ферментів, які беруть участь в розщепленні вуглеводів. Тому кисломолочні суміші особливо рекомендуються дітям в гарячу пору року. Для дітей 6-12 місяців рекомендують такі кисломолочні продукти, як кефір, біолакт.

Переведення дитини, особливо в перші місяці життя з природного на штучне годування потребує особливої уваги.

Необхідний об’єм продуктів для дитини при штучному вигодовуванні визначається рахунковим методом згідно віку та маси тіла дитини, як і при природному вигодовуванні.

Корекції харчування досягають різними добавками до основного (молочного) харчування у формі кисломолочного сиру, яєчного жовтка, олії, вершків, цукрового сиропу, соків, пюре тощо. Така корекція передбачає поповнення складу їжі переважно тим чи іншим харчовим компонентом. Для збільшення кількості білків у раціоні призначають кисломолочний сир; для збільшення вмісту жирів, полінснасиченнх жирних кислот і а-токоферолу - олію; для корекції кількості вуглеводів — цукровий сироп. Жовток курячого яйця є джерелом багатьох важливих речовин - білків, жирів, вітамінів, мінеральних солей.

Трапляються випадки, коли при достатній кількості молока у матері і доброму відсисанні його з груді, дитина все ж незадовільно набирає масу тіла. Спостерігається цс переважно у недоношених дітей або в тих, які при народженні мали велику масу, а також при гіпотрофії. Причина цього полягає в тому, що недоношені немовлята і діти з гіпотрофією потребують підвищеної кількості білків та інших речовин, які неможливо забезпечити тільки за рахунок грудного молока (материнського або донорського).

У немовлят, які народилися з надмірною масою, потреба в білках нормальна, але їм не вистачає тієї кількості їх, яка міститься в належному для їхнього віку об’ємі молока. Тому цим дітям на додаток до материнського молока рекомендуються білкові речовини у вигляді свіжого сиру.

Необхідний продукт для корекції харчування, його кількість і час введення у харчовий раціон дитини призначає лікар-педіатр.

Фруктові, ягідні, овочеві соки і пюре в харчуванні дитини. Незважаючи на те що при природному вигодовуванні діти одержують повноцінне харчування, вони вже з першого місяця життя потребують деяких харчових добавок, що містять вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи, органічні кислоти, пектин тощо.

З три-чотири тижневого віку дітям замість води можна давати фруктові або овочеві відвари моркви, капусти, яблук, починаючи з 5-10 крапель і поступово збільшуючи до 30-80 мл на день. Цю кількість треба ділити на 2-3 вживання протягом дня.

Фруктові й овочеві відвари містять мінеральні солі, мікроелементи та органічні кислоти (лимонну, яблучну та ін.), вони добре тамують спрагу, сприяють доброму апетиту і травленню.

З одно-, півторамісячного віку дітям треба давати різноманітні натуральні соки зі свіжих ягід, фруктів та овочів, у яких багато вітамінів, мікроелементів і мінеральних речовин. Починати ліпше з яблучного, лимонного та смородинового соків. З 2-3 міс можна використовувати персиковий, грушевий, вишневий, сливовий, капустяний, буряковий, журавлиний, гранатовий, чорничний соки. Апельсиновий, полуничний і особливо суничний соки також корисні, але вони іноді можуть викликати ексудативний діатез. Про це потрібно пам’ятати.

Вишневий, гранатовий, чорничний соки містять дубильні речовини і діють як протипроносний засіб. Вони корисні дітям з нестійким випорожненням.

Виноградний сік дітям грудного віку давати не рекомендується через високий вміст глюкози і фруктози, які посилюють процеси бродіння в кишечнику.

Будь-який новий для немовляти сік рекомендується давати спочатку в невеликій кількості з крапель, поступово збільшуючи порцію.

Загальна кількість соків, яку може одержати дитина віком 4-6 міс. протягом дня, не повинна перевищувати 50-60 мл, тобто 10-12 чайних ложок.

У віці 1 року дитині рекомендується 100 мл соків на день, які треба вживати за 2 рази (наприклад, після одного з годувань у ранкові години і після передостаннього годування, тобто увечері). Кислі соки можна підсолоджувати невеликою кількістю цукрового сиропу.

Перед годуванням давати соки не варто, оскільки вони містять певну кількість фруктози, яка частково заспокоює голод і може знизити апетит. Не можна їх використовувати замість питва і між годуваннями. Це теж погіршує апетит. Краще дитині в цей час давати звичайну свіжопсреварену воду або неміцний чай без цукру.

З 1,5-2 міс. немовлятам рекомендується терте яблуко, починаючи з 1/2 чайної ложки і доводячи кількість його до 1,5-2 столових ложок на день. Пюре із свіжих яблук сприятливо діє на діяльність кишечника і викликає апетит. Корисні також пюре із бананів, абрикосів, персиків, слив. Крім вітамінів, мінеральних речовин і органічних кислот, вони містять пектинові речовини і ніжну рослинну клітковину, що добре впливають на травлення. Ці фруктові пюре так само, як і яблучне, треба давати, починаючи з 2-3 г (1/2г чайної ложки). До 2 міс. кількість пюре збільшують до 20 г, до 4 міс - до 50 г, до 1 року - до 100 г, розподіляючи протягом дня на два вживання.

Вжиту кількість фруктового пюре враховують у загальному об’ємі їжі, яку дитина одержує протягом дня.

Усі фрукти, ягоди й овочі перед приготуванням з них страв необхідно добре помити в проточній воді і додатково - в перевареній. Соки і пюре готують безпосередньо перед тим, як дати дитині. Залишати їх до наступного вживання не рекомендується, оскільки в них швидко руйнуються вітаміни.

Якщо немає свіжих фруктів, ягід і овочів, можна використовувати консервовані, які наша промисловість випускає у великому асортименті. Консервні соки і пюре готують з високоякісних продуктів.

Підгодовування дитини. Після 4-4,5 міс. потреба в поживних речовинах продовжує збільшуватися, і саме материнське молоко, навіть у достатній кількості, вже не задовольняє всіх запитів організму, що розвивається. Починають вводити підгодовування (додаток 10).

Перехід до змішаної, більш густої їжі є своєрідним рубежем у житті немовляти. Щоб успішно подолати його, матерям належить запам’ятати і виконувати такі правила:

1. Перше підгодовування дитина не повинна одержувати в повному обсязі. Спочатку необхідно дати їй тільки 1 -2 чайні ложки прикорму і лише поступово збільшувати його кількість, додаючи щодня по 3-4 чайні ложки. Через 7-10 днів дитина може одержувати вперше повну порцію додаткової їжі, тобто 150-180 г.

2. Поки дитина одержує прикорм не в повному обсязі, потрібно давати їй ці продукти перед годуванням грудьми. Зі збільшенням порції прикорму поступово вилучається одне годування груддю.

3. Найліпше перший прикорм давати вранці, на друге годування.

4. Якщо дитина на момент призначення підгодовування захворіла, то з введенням його треба почекати до дозволу лікаря.

5. Другий прикорм можна давати через 2-3 тижні після першого, тобто тоді, коли організм дитини достатньо призвичаїться до підгодовування. Не можна одночасно вводити дві нові страви.

6. До будь-якого нового виду їжі привчати дитину необхідно поступово.

Першою стравою прикорму ліпше використовувати овочеве пюре, а не манну кашу, оскільки манна підсолоджена каша перебиває апетит і немовлята після неї неохоче їдять овочеві страви. Овочі збагачують їжу мінеральними речовинами, вітамінами і сприятливо впливають на роботу шлунка і кишечника.

Дітям з надмірною масою, ексудативним діатезом і рахітом на перший прикорм потрібно давати тільки овочеве пюре, при цьому треба пам’ятати, що воно має бути старанно протертим. Погано протерте пюре може утруднювати ковтання, викликати блювання і відмову від нього.

Для дитячого харчування можна використовувати найрізноманіт­ніші овочі. На перший прикорм роблять пюре з овочів, у яких немає грубої клітковини (моркву, картоплю, молоду цвітну капусту, кабачки, білоголову капусту). Гарбузи, зелений горошок і буряки вводять у раціон немовляти пізніше, в другому півріччі життя.

Смак овочевого пюре, зовнішній вигляд і поживна цінність значно залежать від способу приготування його. Овочі необхідно варити в спеціальній паровій каструлі щільно накритими. При відсутності такої каструлі їх тушкують у звичайній у невеликій кількості води, яку потім використовують для приготування інших страв. Готові овочі протирають через волосяне або капронове сито і готують пюре згідно з рецептом (додаток 11).

Для підгодовування дітей як самостійні страви доцільно використовувати консервовані овочеві пюре, особливо в зимово- весняний період, коли мало свіжих овочів і якість їх невисока. Вони старанно подрібнені, в них ліпше зберігаються різноманітні вітаміни порівняно з приготованими в домашніх умовах. Консервовані фруктові й овочеві пюре рекомендуються також для збагачення каш. Застосування їх заощаджує час матері.

Другий прикорм вводять після п’ятого місяця життя немовляти або наприкінці першого півріччя. Як і перший, його належить розпочинати з малої кількості, яку потрібно поступово доводити до необхідного обсягу, замінюючи ним одне годування грудьми.

Якщо у дитини першим прикормом була каша, то другим має бути овочева страва, і, навпаки, після овочевого пюре потрібно давати кашу. Як уже зазначалося, спочатку варять рідку (5 %) манну кашу на молоці, розведеному наполовину водою або овочевим відваром (поживнішу). Через 1 -2 тижні 5 % кашу замінюють 10 % на незбираному молоці.

Давати протягом дня 2 рази кашу недоцільно: їжа дитини в цьому випадку буде одноманітною і неповноцінною. Каші необхідно урізноманітнювати, чергуючи манну з добре розвареною і протертою гречаною, вівсяною або рисовою. Для розварювання крупів звичайно потрібно багато часу. Тому зручно для приготування каш використовувати борошно з різних круп і суміші їх. Каші з мішаного борошна дуже поживні і смачні. Такс борошно можна придбати в магазинах дитячого харчування: його виробляють підприємства харчової промисловості спеціально для дітей грудного віку.

Манну і рисову каші можна готувати з додаванням овочевих і фруктових пюре, наприклад манно-морквяну або манно-яблучну Для цього застосовують тушковану, старанно протерту моркву, протерті печені або свіжі яблука ніжних сортів, додаючи їх по 1-2 столові ложки на порцію каші.

Коли грудного молока не вистачає, одразу за другим прикормом вводять третій, яким може бути одна з адаптованих молочних сумішей: збагачений або кисломолочний “Віталакт”, сухі молочні суміші “Віталакт”, “Детолакт”, “Малині” (з толокном, з рисовим або гречаним борошном) або “Ладушка” та ін.

Адаптовані молочні суміші готують на основі коров’ячого молока і його компонентів з різними необхідними добавками у вигляді поліненасичених жирних кислот, вітамінів, цукрів. Склад їх наближається до складу жіночого молока. У цьому полягає перевага цих сумішей перед звичайним незбираним коров’ячим молоком і сумішами з нього (“В-рис”, “В-овес”, “В-гречка”), а також сухими молочними сумішами (“Крепыш” і “Здоровье”).

Для третього підгодовування можна також використати кисломолочні суміші: кефір, ацидофільне, ацидофільно-дріжджове або незбиране молоко.

Кисломолочні суміші мають перевагу перед солодким коров’ячим молоком, вони поліпшують процес травлення і затримують розвиток шкідливих мікроорганізмів у кишечнику дитини.

З кисломолочних сумішей найкорисніший кисломолочний “Віталакт”, у якому містяться корисні бактерії, всі необхідні харчові речовини, потрібні для нормального розвитку дитини.

У віці дитини 7-7,5 міс. до молока і кисломолочної суміші можна додавати нежирне печиво.

Цінним компонентом дитячого харчування є кисломолочний сир. Свіжий сир є концентрованим джерелом високопоживних білків, його необхідно давати дітям регулярно. Строк введення його до складу їжі залежить не від віку дитини, а від потреби її організму в білках і від вмісту їх у харчовому раціоні.

Оскільки необхідність додаткового вживання білків, пов’язана з підвищеною потребою в них, дуже рано виявляється у недоношених дітей, новонароджених з надмірною і недостатньою масою тіла, то таким дітям свіжий сир призначають значно раніше, ніж інші продукти підгодовування (у віці 1 -4 міс), і дають його протертим з материнським молоком до годування груддю.

Якщо дитина, що одержує материнське молоко, розвивається добре, то немає потреби вводити в її раціон свіжий сир раніше як у 4,5-5 міс.

Після введення прикорму у вигляді овочевих страв дитині треба давати свіжий сир, через те що в овочах мало білків. Дають його звичайно від 5 до ЗО - 40 г на день у першому півріччі і до 60 - 80 г - у другому.

Свіжий сир поєднують з різними стравами - з кашею, овочевим пюре, молоком, кефіром. Рекомендується вживати протертий свіжий сир також з морквяним чи буряковим соком. У другому півріччі його можна давати немовляті з морквяним, буряковим або яблучним пюре. У такому поєднанні сир дуже корисний, і діти їдять його охоче.

У першому півріччі життя дитини не рекомендується давати їй одночасно свіжий сир і яєчний жовток. Раціональніше їх споживати в різні години дня; це сприяє рівномірнішому розподілові поживних речовин між годуваннями. У подальшому таке поєднання допускається.

Вершкове масло класти в кашу і пюре не раніше, як з 5-5,5 міс — не більше ніж по 1/3-1 чайній ложці на порцію, інакше дитина швидко втрачає апетит.

Вершки, як і вершкове масло, містять багато жирів, їх можна додавати до овочевого пюре замість масла. В кожній чайній ложці 20 % вершків міститься приблизно 1 г жирів, а в 10% - 0,5 г. Отже, замість 1/2 чайної ложки масла до однієї порції овочевого пюре можна додати 2-2,5 чайної ложки 20 % або 4-5 ложок 10 % вершків. Вершки, як і масло, додавати до їжі в кінці приготування.

З 6,5-7 міс діти в обідній час (о 14 год) одержують овочевий суп на м’ясному бульйоні з білим розмоченим сухариком. З 8-9 міс їм можна давати під час обіду шматочок черствого білого хліба, а з 10-11 міс - чорного. У цьому ж віці в харчовий раціон рекомендується включати нежирне печиво.

На восьмому-дев’ятому місяці життя дитині дають м’ясний фарш-пюре: спочатку 1 чайну ложку, потім - 1 столову (30г).

Як першу страву готують м’ясний бульйон або овочевий суп на м’ясному бульйоні (50-70 г); другу - овочеве (80-100 г) чи м’ясне пюре (ЗО г); з овочевим гарніром (пюре - 50-70 г); третю - фруктовий сік або яблучне пюре чи кисіль.

Таким чином, у 8-9 міс діти одержують уже справжній обід з трьох страв, який за обсягом становить 200 г, тобто якраз стільки, скільки їй потрібно відповідно до віку.

На десятому-одинадцятому місяці дитині готують фрикадельки, в 1 рік - парові котлети з різних сортів м’яса, за винятком жирної свинини. Протерті печінку і мозок можна вводити в раціон і раніше замість м’ясного фаршу.

М’ясні страви дитині спочатку слід давати не частіше 3 разів на тиждень, а потім 4-5 разів на тиждень. Рекомендується також 1 раз на 7-10 днів готувати страви зі свіжої риби, ретельно звільнивши її від кісток.

У віці близько 1 року треба готувати дитину до відлучення від грудей, поступово замінюючи годування материнським молоком іншою їжею - незбираним молоком або кефіром. У добовому раціоні дитини віком 1 року має бути не менш 600-700 мл молока, включаючи й ту кількість, яка витрачається на приготування каші, пюре та інших страв.

Рекомендована схема харчування є орієнтовна, за порадою лікаря вона може бути доповнена або дещо змінена, коли це необхідно в зв’язку з індивідуальними особливостями розвитку дитини та її здоров’ям.

Приготування їжі для немовлят у домашніх умовах вимагає великої затрати часу. Щоб полегшити цю працю матерів, у нашій країні широко розвинуто мережу дитячих молочних кухонь, в яких спеціально для грудних дітей готують їжу з дотриманням гігієнічних правил і технології. Тут за рецептами лікарів з високоякісних продуктів готують різноманітні молочні суміші, кефір, ацидофільне та ацидофільно-дріжджове молоко і пасту, сир, молочні каші, овочеві пюре, супи і соки.

Для дітей першого року життя такі продукти, як незбиране коров’яче молоко, кефір, ацидофільне молоко і сир, треба брати тільки в молочній кухні. Продукція з молокозаводів, що продається в гастрономах, повинна мати етикетку із вказівкою про призначення її для немовлят.

Сухі адаптовані молочні суміші в широкому асортименті завжди є в магазинах дитячого харчування, відділах гастрономів і продуктових магазинів, а такі, як рідкий “Віталакт-ДМ”, збагачений і кисломолочний, надходять безпосередньо з міських молочних заводів на молочні кухні, а також у торговельну мережу.

Зазначені продукти відзначаються високою якістю. Спосіб приготування сухих молочних сумішей указано на упаковці.

1. Яким принципам повинна відповідати правильна організація харчування в дошкільних закладах?

2. Яке значення для розвитку дитини мають білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вода?

3. Яке значення в харчуванні дитини мають вітаміни?

4. Які прояви відбуваються в організмі дитини при нестачі вітамінів?

5. Яке значення для здоров’я дитини і матері має природне вигодовування?

6. В чому заключається перевага природного вигодовування над штучним?

7. Що таке догодовування, підгодовування дитини і яких при цьому необхідно дотримуватися правил?

8. З якою метою і які соки рекомендують призначати дітям першого року життя?

1. Розрахувати добову кількість молока для дитини І міс 15 днів, 2 міс., З міс. 10 днів.

2. Скласти добовий раціон харчування для дитини 8 місяців, яка отримуває 2 рази годування грудьми ( в 6 і 22 години).

3.4.