Хірургічне лікування.

Хірургія катаракти зазнала неймовірних технологічних змін із часів наших батьків, дідусів і бабусь. Сьогодні, завдяки процедурі видалення катаракти мільйони пацієнтів повертають не тільки зір, але і звичний для них спосіб життя.

Узагалі видалення помутнілого кришталика вважається "перлиною оф- тальмохірургії". У наш час існує декілька видів операції з видалення помутнілого кришталика:

- екстракапсулярна екстракція катаракти;

- інтракапсулярна екстракція катаракти;

- ультразвукова факоемульсифікація;

- лазерна хірургія катаракти (лазерна факоемульсифікація).

При екстракапсулярній методиці проводиться видалення ядра кришталика та кришталикових мас зі збереженням в оці задньої капсули кришталика, що забезпечує бар'єр між склоподібним тілом і переднім відрізком ока. Недоліком такої операції є надмірна травматичність - необхідність виконання великого розрізу та накладання великої кількості швів.

Інтракапсулярна екстракція катаракти полягає у видаленні кришталика в капсулі через великий розріз. Операція проводиться за допомогою спеціального приладу - кріоекстрактора, шляхом приморожування кришталика до наконечника приладу. Нині ця методика майже не використовується через травматичність.

Ультразвукова факоемульсифікація в наш час стала стандартом хірургії катаракти, тому що дозволяє через маленький тунельний розріз видалити ядро і маси кришталика та імплантувати інтраокулярну лінзу.

Пропонуються також технології лазерної екстракції катаракти з використанням різних типів лазерів (Er:YAG, Nd:YAG, ексимерний лазер). На відміну від ультразвукової факоемульсифікації, використання системи на основі лазера дозволяє безпечно проводити видалення катаракт максимальної твердості за короткий проміжок часу, не викликаючи при цьому травми внутрішніх структур ока.

Склоподібне тіло.

Склоподібне тіло - прозора гелеподібна маса, що заповнює простір між задньою поверхнею кришталика, пласкою частиною циліарного тіла й сітківкою. Є постійною структурою очного яблука, не регенерує й у випадку втрати при ушкодженнях ока заповнюється внутрішньоочною рідиною. Склоподібне тіло складається з волокнистої основи та рихлої речовини, що заповнює проміжки між волокнами. У ньому присутні особливі білки - вітрохін та муцин, які визначають його в'язкість, що в декілька разів перевищує в'язкість води.

Усередині склоподібного тіла може зберігатися, від народження частково або повністю, склоподібний (клокетів) канал - вузька S-подібна капілярна щілина, що йде від диска зорового нерва до кришталика. Поверхня склоподібного тіла вкрита тонкою оболонкою, що межує безпосередньо з внутрішньою пограничною мембраною сітківки.

Склоподібне тіло зрощене з навколишніми тканинами в декількох місцях: у зоні прикріплення вздовж пласткої частини циліарного тіла й задньої поверхні волокон циннової зв'язки (війковий поясок), у ділянці задньої поверхні капсули кришталика (ближче до екватора), по периметру диска зорового нерва та жовтої плями. До сітківки прикріплюється в місцях проходження судин, у ділянках, що відповідають екватору очного яблука та місцях прикріплення зовнішніх м'язів ока. Судин і нервів воно не має. Таким чином, заповнюючи порожнину очного яблука та здійснюючи тиск на навколишні тканини (в першу чергу на сітківку), воно утримує їх у нормальному стані. Порушення зв'язку склоподібного тіла з оточуючими тканинами призводить до його відшарування. Слід ураховувати також, що воно є частиною заломлюючої системи ока.

Захворювання склоподібного тіла в більшості випадків вторинні й розвиваються внаслідок запальних та дистрофічних процесів судинної оболонки й сітківки, травм ока, при наявності сторонніх тіл у середині ока, високої короткозорості, внутрішньоочних паразитів, діабетичної і гіпертонічної ретинопатії. Патологічні процеси в склоподібному тілі проявляються порушенням його прозорості, помутніннями, крововиливами, деструкцією, зморщуванням. У склоподібне тіло можуть проникати паразити в основному з субретинального простору. Частіше виявляється цистицерк, рідше ди- рофілярії, ехінокок та ін. Паразитів видаляють хірургічним шляхом. Основними ознаками патології склоподібного тіла є його помутніння. Іх наявність та характер визначають за допомогою офтальмоскопії, біомікроскопії, ультразвукового В-сканування.

Гемофтальм - масивний крововилив у склоподібне тіло. Причинами гемофтальму найчастіше є травми ока, що призводять до порушення цілісності стінок судин хоріоідеї чи сітківки, а також запальні процеси, геморагічна глаукома, діабетична ретинопатія. Крововилив у склоподібне тіло може виникнути і внаслідок загальних захворювань, але крововиливи при цьому частіше займають лише невелику частину склоподібного тіла.

Гострота зору при гемофтальмі нерідко знижується до світловідчуття з неправильною проекцією світла, іноді наступає повна сліпота. При фокальному освітленні чи біомікроскопії за кришталиком видно темно-коричневу зернисту з червонуватим відтінком масу крові, яка проникає в склоподібне тіло. При офтальмоскопії рефлекс із очного дна відсутній.

Лікування проводиться з урахуванням етіологічних факторів. У перші дні рекомендується спокій та кровозупинна терапія (діцинон, етамзілат, амінокапронова кислота та ін.). У подальшому проводять інтенсивну розсмоктуючу терапію (йодид калію 2%, фібринолізин, гемаза), при неефективності застосовують оперативне лікування - вітректомія.

Мал. 7.3. Будова кришталика

Мал. 7.4. Зір при катаракті

Мал. 7.5. Катаракта

Мал. 7.6. Незріла катаракта

Мал. 7.7. Зріла катаракта

Мал. 7.8. Перезріла катаракта

Мал. 7.9. Втамтт краплі

Мал. 7.10. Факоемульсифікація катаракти

Мал. 7.11. Іттраокулярті літзи