ПЕРЕДмОВА

Один журналіст у свій час запитав Артура Кларка (Arthur Clarke), автора футурологічної книжки „Профілі майбутнього” (Profiles of the Future), що він як відомий фантаст хотів би довідатися від іноплане­тянина, якщо б така зустріч відбулася.

Лауреат Пулітцерської премії за 2011 рік Siddhartha Mukherjee назвав рак „королем усіх хвороб”. Чи правильна така оцінка зна­чення раку для людства в устах відомих людей? Безумовно, зло­якісні захворювання були, є і, мабуть, ще довго будуть найактуаль­нішою проблемою як для лікарів, так і пацієнтів. Загальновідоме почуття страху і песимізму, що супроводжує діагноз „рак”. Також безперечним фактом є успіхи в діагностиці і лікуванні багатьох різ­новидів раку. Появляються нові діагностичні методи, великих успі­хів досягла цитостатична і гормональна терапія різних локалізацій раку. Збільшуються можливості і безпека хірургічних втручань. Радіологічна онкологія озброюється все новими діагностичними і лікувальними засобами.

Беззмінним залишається постулат, що тільки рання діагностика раку може забезпечити результати лікування, які задовольняють і лікарів, і пацієнтів. Незважаючи на всі організаційні, матеріаль­ні та й психологічні труднощі, пов'язані з ранньою діагностикою раку, кількість пацієнтів, вилікуваних від раку (ІІІ клінічна група), постійно зростає. Це є заслугою не тільки і не стільки онкологічної служби, як усієї медичної спільноти, що бере участь у протирако­вій боротьбі.

Відомо, що більшість первинних діагнозів злоякісних пухлин ставлять (або запідозрюють) саме лікарі загальної мережі під час амбулаторного прийому хворих. Активне виявлення раку під час профілактичних оглядів лежить у межах тільки 10—15%. Повсяк-

денність контактів онкологічних хворих із лікарями різних профілів і на різних етапах надання медичної допомоги створює умови для не зовсім виправданих або й помилкових висновків, які роблять лікарі стосовно конкретних пацієнтів.

Виникла проблема необхідності аналізу лікарських помилок. Цьому питанню присвячена велика спеціальна література, яка в основному виходить з пострадянського простору, де вона стала звичайною, продовжуючи традиції старої російської школи. Це роботи Н. Н. Блохіна, Ю. Я. Гріцмана, А. В. Мельникова, Ю. Я. Рат­нера і багатьох інших. У західній літературі таких робіт не менше, але вони мають дещо відмінний, не узагальнювальний, а конкрет­ний інформаційний характер, звертаючи особливу увагу на юри­дичний і фінансовий аспекти проблеми.

Чи потрібно в сучасних умовах незалежної України, що в усіх стосунках лежить між Заходом і Сходом, повертатися до цієї тема­тики? Думаю, що, безумовно, так. Існують загальні незмінні факто­ри, що діють у суспільстві і медицині, існують й інші, які змінюються у зв'язку зі змінами суспільної формації.

Безапеляційним залишається твердження, що рак, виявлений у доклінічній стадії або на ранній, І стадії, виліковується майже у 100%. Результативність лікування метастатичного раку IV стадії близька нулю. Своєчасність встановлення діагнозу залежить не тільки від онкологів, а й від загалу практичних лікарів, професійні знання з онкології яких перебувають на різних рівнях. Треба враху­вати зміни у психології багатьох лікарів, комерціалізацію медици­ни, вплив реклами і ЗМІ.

Не завжди оптимальним є скерування хворих із підозрою на рак: вектор часто спрямований не на спеціалізовані онкологічні інститу­ції, що відповідає інтересам пацієнтів, а в різні медичні і навіть пара- медичні установи відповідно до матеріальних зацікавлень окремих лікарів. Тому необхідно досліджувати й обговорювати невиправдані чи прямо помилкові дії лікарів на різних етапах медичної служби і в різних аспектах в умовах змінених суспільних стосунків.

Слід проаналізувати вплив зміни ідеологічної бази суспільства на діяльність працівників охорони здоров'я і на все суспільство. З

цього погляду ми й спредставляємо нашу працю про онкологічні помилки, які будемо розглядати в різних, часом досить своєрідних ракурсах.

Пропонована книжка основана на 55-річному клінічному досві­ді автора. Використані також дані протиракових комісій Львівської області, клініко-патологоанатомічних паралелей у Львівському онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі (ЛДОРЛДЦ), як рівно ж відомості, отримані в розмовах зі співро­бітниками, яких я трактую як експертів із певних ділянок онкології і з якими опублікував серію статей з цієї проблеми. Користаюся на­годою висловити їм свою подяку за співпрацю, особливо О. Галаю, І. Гіппу, Ю. Дійчуку, В. Дукачу, А. Кравцю, Ю. Миляну, М. Мри- глоцькому, М. Огорчаку, Б. Соломці, Ю. Стернюку, О. Трілю, Р. Цьолку, Я. Шпарику, Р. Шияну та іншим.

У роботі розглядаються типові випадки з практики ФАПів, ра­йонних поліклінік і лікарень, загальномедичних обласних установ, спеціалізованих онкологічних закладів. Ми старалися наголосити на типових, найбільше розповсюджених клінічних ситуаціях, сві­домо уникаючи складних діагностичних випадків і казуїстики. Їм місце в розвідці іншого плану. Ми не торкаємось і абсолютно но­вих ділянок онкології, наприклад таргетної терапії, які ще не утвер­дилися в онкологічній практиці, і тому говорити про помилки в їх проведенні надто рано.

Маю надію, що робота виявиться корисною для лікарів, котрі у своїй практиці стикаються з онкологічною проблематикою.

Буду вдячний за критичні зауваження, які, безсумнівно, можуть мати місце.