Ятрогенії, пов’язані з деонтологічними помилками медичних працівників
Ятрогенні захворювання можуть виникати як наслідок деонтологічних помилок медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів, необачних, необережних висловлювань або дій.
Відомо багато прикладів, коли медичні працівники своїм необережним словом або непродуманою поведінкою спричинювали психогенні розлади в пацієнта.
Одне необережне запитання або зауваження при збиранні анамнезу може викликати передчуття катастрофи, що наближається. Розвиток ятрогенного захворювання може спричини навіть спілкування медичного персоналу, свідком якого став пацієнт. Наприклад, пацієнт часто може почути фразу: «Це тяжкий (цікавий) випадок, треба показати хворого професорові» або «Ви тільки подивіться на його кардіограму, тут екстрасистолія».Для більшості людей, які відчули перші ознаки хвороби, характерна підвищена емоційність та стурбованість. Тому вони приділяють значну увагу не тільки словам лікаря, а й його поведінці, інтонації, виразу обличчя.
У медичній практиці слід виділити категорії пацієнтів, які становлять групу ризику розвитку психогенних ятрогенних захворювань.
Ступінь реакції пацієнтів на деонтологічні помилки медичного персоналу залежить від ряду факторів:
• психолого-фізіологічних особливостей особистості пацієнта;
• статі;
• віку;
• освіти.
Залежно від типу вищої нервової діяльності пацієнт по-різному реагуватиме на поведінку лікаря, його слова, мовчання, спілкування з колегами.
Звичайно, що в пацієнта з меланхолічним темпераментом незрозуміла фраза лікаря: «Шановний І.І., Вам слід більше уваги приділяти своєму здоров’ю. У Вас дистрофія міокарду...» може викликати значний психологічний стрес, наслідком якої можуть бути невротичні реакції. Серед цієї категорії пацієнтів часто трапляється канцерофобія або кардіофобія, при яких навіть не проконтрольована міміка лікаря або незрозумілий медичний термін можуть мати патогенне значення.
Ризик розвитку ятрогенних захворювань неоднаковий у пацієнтів різного віку, статі та освіти.
У жінок психогенні ятрогенні захворювання розвиваються частіше, ніж у чоловіків.
Вікові групи ризику ятрогенних захворювань становлять пацієнти перехідного віку:
• підлітки, гормональні перебудови в організмі яких роблять їх емоційно вразливими до навколишнього середовища, а також до змін у власному організмі;
• пацієнти у віці клімаксу, особливо вразливі є жінки при патологічному клімаксі;
• пацієнти похилого віку, частина яких бояться старості і захворювань, які характерні для літніх людей, у них з’являється страх летального прогнозу навіть легкої хвороби.
До ятрогенних факторів належить також поширення медичної інформації. Звичайно, що популяризація медичних знань має велике значення для профілактики захворювань, надання першої допомоги потерпілому тощо. Проте в даному випадку є «друга сторона медалі». За наявності в людини фобії до будь-якого захворювання такі знання можуть стати поштовхом до невротичних розладів.
Ятрогенії, зумовлені деонтологічними помилками медичних працівників, проявляються головним чином невротичними реакціями у формі різних варіантів вегетативної дисфункції. їх розвиток обумовлює підвищена емоційність та уразливість пацієнта.
Залежно від характеру психотравми та психо-фізіологічних особливостей особистості вегетативні розлади можуть мати генералізований характер та виражаються переважною дисфункцією серцево-судинної системи (аритмія серця, зміни артеріального тиску тощо), травної системи (печія, блювання, діарея тощо) та інших систем організму в поєднанні із сенестопатіями, негативним афективним фоном.
З правової точки зору довести взаємозв’язок між неврозом та ятрогенним захворюванням дуже складно.
Щоб запобігти виникненню цього типу ятрогенних захворювань, слід ще на студентській лаві засвоїти основні принципи медичної етики і деонтології, в основі яких лежать чуйне відношення, почуття емпатії.