Епідемічна ситуація з туберкульозу в Україні

Захворюваність туберкульозом. За 1992 - 2005 рр. захворюваність всіма формами туберкульозу усіх вікових груп збільшилася на 140,29 % або в 2,40 разу (з 35,0 на 100 тис. населення у 1992 році до 84,1 на 100 тис.

Найбільші показники захворюваності туберкульозом у 2005 році відмічалися у південно-східному регіоні України, зокрема:

у Херсонській області - 174,0 на 100 тис. населення (в 1992 році захворюваність була 46,0 на 100 тис. населення);

у Луганській області - 114,3 на 100 тис. населення (в 1992 році була 36,0 на 100 тис. населення);

у Миколаївській області - 111,1 на 100 тис. населення (в 1992 році захворюваність була 37,0 на 100 тис. населення);

у Кіровоградській області - 109,9 на 100 тис. населення (в 1992 році була 37,0 на 100 тис. населення);

у Донецькій області - 103,4 на 100 тис. населення (в 1992 році була 31,0 на 100 тис. населення);

у Запорізькій області - 92,5 на 100 тис. населення (в 1992 році була 33,0 на 100 тис. населення);

у Харківській області - 90,5 на 100 тис. населення (в 1992 році була 33,0 на 100 тис. населення).

За 1992 - 2005 роки захворюваність легеневим туберкульозом

збільшилася в 2,40 рази, або на 140,32 % (з 31,0 на 100 тис. населення в 1992 році до 74,5 на 100 тис. населення в 2005 році).

При середньоукраїнській захворюваності туберкульозом легень 74,5 на 100 тис. населення у 2005 р. цей показник перевищував середньостатистичний у таких адміністративних територіях:

у Херсонській області - 157,4 на 100 тис. населення (в 1992 р. - 42,0 на 100 тис. населення);

у Кіровоградській області - 103,7 на 100 тис. населення (в 1992 р. - 32,0 на 100 тис. населення);

у Луганській області - 101,8 на 100 тис. населення (в 1992 р. - 32,0 на 100 тис. населення);

у Миколаївській області - 96,7 на 100 тис. населення (в 1992 р. - 33,0 на 100 тис. населення);

у Донецькій області - 93,4 на 100 тис.

у Харківській області - 82,2 на 100 тис. населення (в 1992 р. - 31,0 на 100 тис. населення).

Захворюваність бактеріальним туберкульозом у хворих на вперше діагностований процес зросла з 14,0 на 100 тис. населення у 1992 році до 31,1 на 100 тис. населення в 2005 році, тобто в 2,22 раз, або на 122,14 %. Бактеріовиділення виявлено лише у 41,8 % від усіх пацієнтів на вперше діагностований туберкульоз легенів (31,1 на 100 тис. населення проти 74,5 на 100 тис. населення). Це свідчить про серйозні недоліки бактеріоскопічної та культуральної діагностики туберкульозу в Україні.

Захворюваність туберкульозом дітей до 14 років за зазначені роки зросла в 1,62 рази, або на 61,82 % (з 5,5 на 100 тис. населення в 1992 році до 8,9 на 100 тис. населення в 2005 році). У 2005 р. спостерігалось зниження захворюваності дітей на туберкульоз порівняно з 2004 роком на 4,30 % (в 2004 р. захворюваність дітей була 9,3 на 100 тис. населення, а в 2005 році - 8,9 на 100 тис. населення).

Найбільша захворюваність туберкульозом дітей до 14 років у 2005 році спостерігалась у таких областях:

у Автономній Республіці Крим - 18,0 на 100 тис. населення; у Кіровоградській - 14,0 на 100 тис. населення; у Луганській - 13,0 на 100 тис. населення; у Донецькій області - 12,2 на 100 тис. населення; у Житомирській - 11,6 на 100 тис. населення; у Запорізькій - 11,3 на 100 тис. населення; у м. Севастополі - 10,7 на 100 тис. населення; у Рівненській - 10,5 на 100 тис. населення; у Тернопільській - 10,5 на 100 тис. населення; у Харківській - 10,4 на 100 тис. населення.

Позалегеневий туберкульоз - це туберкульоз різних органів, окрім легень, тобто туберкульоз сечостатевої системи, шкіри, кісток і суглобів, лімфатичних вузлів, органів черевної порожнини, менінгеальних оболонок та ін. Захворюваність туберкульозом позалегеневих локалізацій за 1992 - 2005 рр. коливалась в незначних цифрових показниках - 3,4 - 10,1 на 100 тис. населення. В структурі захворюваності позалегеневим туберкульозом кістково- суглобовий туберкульоз становить 41,2 %, туберкульоз сечостатевих органів -

27,7 %, туберкульоз очей - 12,2 %, туберкульоз центральної нервової системи і мозкових оболонок - 3,7 %, решту інші локалізації.

Поширеність (хворобливість) туберкульозу. За 1992 - 2005 рр. поширеність усіх клінічних форм туберкульозу у всіх вікових групах збільшилася в 1,19 разу, або на 19,08 %, тобто із 184,0 на 100 тис. населення у 1992 р. до 219,1 на 100 тис. населення у 2005 р.

Найбільша поширеність всіх форм туберкульозу в 2005 році зареєстрована у таких областях:

Херсонська область - 393,1 на 100 тис. населення (у 1992 році - 174,0 на 100 тис. населення);

Дніпропетровська область - 296,0 на 100 тис. населення (у 1992 році - 190,0 на 100 тис. населення);

Донецька область - 282,1 на 100 тис. населення (у 1992 році - 167 на 100 тис. населення);

Івано-Франківська - 266,5 на 100 тис. населення (у 1992 році - 185 на 100 тис. населення);

Житомирська область - 224,7 на 100 тис. населення (у 1992 році - 217 на 100 тис. населення);

Луганська область - 213,1 на 100 тис. населення (у 1992 році - 185,0 на 100 тис. населення);

Одеська область - 209,1 на 100 тис. населення (у 1992 році - 224,0 на 100 тис. населення).

Смертність від туберкульозу, як і захворюваність, за 1992 - 2005 рр. в Україні збільшилася в 2,46 разу, або на 146,32 % (з 9,5 на 100 тис. населення в 1992 р. до 23,4 на 100 тис. населення в 2005 р.).

Щорічні збитки від туберкульозу в Україні у 2000 р. складали близько 1,5 млрд. грн., у 2004 р. - 2,1 млрд. грн.

Подальша ситуація з туберкульозу залежить від рівня української економіки, добробуту й освіченості нашого народу (до 85 % усіх причин) і від доступності охорони здоров’я і повноти проведення медичних протитуберкульозних заходів (до 15 % усіх причин).

1.3.