Анкетування та інтерв’ю

Анкетне опитування – це метод педагогічного дослідження за допомогою анкет. Анкета – впорядкований за змістом та формою набір завдань, підготовлених у вигляді опитувального листа.

Надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:

· відповідності запитань програмі дослідження, його завданням;

· вилучення «зайвих» та відбору необхідних запитань;

· дотримання правил розвитку теми: на початку – прості запитання, що стосуються подій і фактів; далі – складніші запитання (думки, оцінки); ще далі – найбільш складні (вибір рішень, відповіді у вільній формі); під кінець – знову прості запитання про демографічні дані;

· ясності формулювання запитань, їх однозначності;

· чіткості варіантів відповідей (у закритих запитаннях);

· достатнього простору для відповідей на відкриті запитання;

· однозначності всіх елементів вибору в часі, частоті подій, згоди чи незгоди («так» чи «ні») із запропонованими варіантами відповідей;

· відсутності будь-яких натяків на бажану відповідь;

· наявності контрольних запитань;

· наявності комбінацій прямих та опосередкованих, особистих і неособистих запитань.

Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами: 1) повторним опитуванням за тією ж процедурою і тих же осіб (так визначається стійкість інформації); 2) контролем даних анкетного опитування іншими методами – опитуванням третіх осіб, спостереженням, аналізом доступних документів.

Анкетний метод є вельми економним, що дає змогу аналізувати та обробляти дані за допомогою статистики. Він застосовується у педагогіці тільки в комбінаціях з іншими методами.

• Зміст запитань. Серед різноманітних за змістом запитань, що використовуються в бесідах, інтерв'ю та анкетах, можна виокремити декілька типів.

Інтерв'ю (анг. interview – зустріч, бесіда) – метод збирання первинної інформації в педагогічних дослідженнях. В інтерв'ю одна людина (інтерв'юер) намагається отримати певну інформацію від іншої (вихованця або групи вихованців) в умовах мовної взаємодії. В основі інтерв'ю лежить звичайна бесіда. Проте, на відміну від неї, ролі співбесідників закріплені, нормовані, а цілі задані «ззовні» програмою та завданнями конкретного педагогічного дослідження. Специфіка інтерв'ю полягає в тому, що отримана інформація деякою мірою формується в процесі спілкування інтерв'юера з опитуваним і тому несе на собі відбиток цього спілкування. Від характеру останнього, тісноти контакту і ступеня взаєморозуміння здебільшого залежать успіх інтерв'ю, повнота і якість отриманої інформації.

Цей метод застосовується: • на ранніх стадіях педагогічного дослідження з метою вивести, сформулювати робочу гіпотезу; • для збору даних; • для доповнення, уточнення, розширення та контролю даних, отриманих іншими методами.

Інтерв'ю має три види: – стандартизоване (формалізоване) інтерв'ю, в якому формулювання запитань та їхня послідовність визначаються заздалегідь.

Вибір виду інтерв'ю залежить від рівня дослідження проблеми, повноти її вивчення, мети дослідження. Кожному видові інтерв'ю властиві свої переваги та не доліки.

Переваги стандартизованого інтерв'ю: більша порівняльність отриманих даних; найбільша надійність; помилки у формулюванні запитань зведені до мінімуму; з успіхом може використовуватися навіть інтерв'юером невисокої кваліфікації.

Недоліки такого інтерв'ю: можливість помилок внаслідок неоднозначного розуміння різними людьми тих чи інших слів у запитаннях; дещо «формальний» характер опитування. Переваги нестандартизованого інтерв'ю: можливість стандартизації змісту запитань; найбільша обгрунтованість, оскільки за формою наближається до звичайної бесіди; гнучкість дає змогу пристосовувати його до тієї чи іншої конкретної ситуації; можливість отримання більш глибокої інформації.

Головний недолік такого інтерв'ю полягає у тому, що часом важко зіставити отримані дані внаслідок варіацій або навіть помилок у формулюванні запитань та їхній послідовності.

1.