Передмова

Свинарство для сільського господарства України традиційно є профільною галуззю тваринництва. Воно завжди економічно привабливе як для підприємств-гігантів, так і для невеликих приватних ферм.

На жаль, до теперішнього часу на заваді успішного розвитку свинарства стоїть цілий ряд захворювань заразної та незаразної етіології. Серед інфекційних хвороб свиней значного поширення здобули паразитарні хвороби, збудниками яких є найпростіші організми, тобто протозоози. Клінічний прояв цих хвороб надзвичайно різноманітний - від розладів шлунку та кишечнику до ураження центральної нервом системи й неплідності.

Окрім економічних збитків через зниження продуктивності тварин і летальності, протозойні хвороби здатні нанести суттєву шкоду здоров’ю людини. Слід загадати, що історично розвиток протозоології, як науки, почався наприкінці ХІХ ст. із дослідження тропічних захворювань у європейців-колонізаторів, які опановували країни Африки та Середньої Азії. Найбільшу увагу тоді привертала до себе малярія, й нарешті у 1898 р. у Північній Африці французький вчений А. Лаверан відкрив малярійного плазмодія. У 1894 р. було відкрито трипаносому африканської хвороби “нагана”, 1903 р. У.Б. Лейшман описав збудника пендинської виразки (лейшманій). Найбільш детально на той час трипаносомози дослідив бразильський вчений Чагас. У подальшому проблеми протозоології знайшли відображення у працях вітчизняних паразитологів П.Ф. Боровського, Є.І. Марциновського, Є.М. Павловського та К.І. Скрябіна.

У даній методичній розробці описані найбільш поширені в Україні протозойні хвороби свиней. Основна увага була зосереджена на характеристиці збудників захворювань, детальному опису циклу їхнього розвитку, клінічних симптомах та патологоанатомічних змінах при протозоозах. У окремий підрозділ були виділені методи діагностики протозойних хвороб свиней.

1.