РОЗДІЛ 17 Питання жіночої сексопатології

Сексопатологія — розділ клінічної медицини, шо вивчає статеві розлади, їхнє походження, методи розпізнавання і лікування.

Статева близькість — фундаментальний аспект природи людини, шо має важливіше значення порівняно з репродуктивним елементом.

Сексуальність — складне вираження взаємодії наступних факторів:

1)       інстинктивної потреби у розмноженні;

2)        емоційних реакцій;

3)        розумових процесів;

4)        фізичних дій;

5)        фізіологічних змін.

Порушення вираження сексуальності може бути пов'язане з:

1)       дефіцитом інформації;

2)        вірою в сексуальні міфи;

3)        недостатніми навичками спілкування;

4)        очікуваннями попереднього покоління, що викликають провину;

5)        очікуваннями нинішнього покоління, що викликають стрес.

Трудноті в кожній із цих галузей можуть накладатися на остаточну інте­грацію реакцій, необхідну для сексуального задоволення.

Сексуальна поведінка жінок.

—        перші статеві зносини у жінок відбуваються в досить ранньому віці;

—        статеві зносини переважно відбуваються піхвовим шляхом;

—         сексуальний досвід більшості жінок включає пешення без уведення ста­тевого члена в піхву (включаючи феляпію й кунілінгус);

—        рідко практикується анальний секс;

—        у молодих жінок більше партнерів, ніж у жінок старших вікових груп;

—        основною моделлю залишається послідовна моногамія;

—        частота жіночого гомосексуалізму становить ),5-4,5 % випадків;

—        85 % жінок мастурбують;

—size=1 face="Times New Roman">         більшість жінок вважають, шо легше досягти оргазму шляхом стиму­ляції клітора, ніж під час статевого акту.

Сексуальний цикл складається з чотирьох фаз:

1)        бажання;

2)        збудження (зростання збудження та плато);

3)        оргазм;

4)        розслаблення.

Із фізіологічних позицій виділяють три складові сексуального циклу:

1)        нейрогуморальна складова пов’язана з діяльністю глибоких структур мозку і всієї системи залоз внутрішньої секреції.

2)        психічна складова пов’язана з діяльністю кори головного мозку, визна­чає спрямованість статевого бажання та забезпечує специфічні для людини форми прояву статевої активності, у тому числі відповідність поведінкових реакцій умовам конкретної ситуації і морально-етичним вимогам;

3)        субстратом генітосегментарної складової є жіночі статеві органи та не­рви, які регулюють їх діяльність, нервові сплетення й центри. Функціональна повноцінність генітосегментарної складової надзвичайно важлива для повно­ти сексуального задоволення жінки.

В основі сексуального циклу — статеве бажання.

Зміни в жіночих статевих органах, які відбуваються протягом сексуального циклу (мал. 75):

1)        у фазу збудження — приплив крові до клітора, піхви, матки; поява зма­щувальних виділень і розширення верхніх двох третин піхви; підняття матки;

2)        під час плато — приплив крові до соромітних губ, клітора, піхви; утво­рення оргастичної манжетки на рівні нижньої третини піхви;

3)        скорочення піхви, відкриття і скорочення шийки матки;

4)        розслаблення: вульви та піхви — 10—15 с, матки — 20—30 хв.

Сексуальні розлади діагностують у 15—60 % жінок.

Класифікація сексуальних розладів:

1)        порушення статевого бажання:

а)      знижене статеве бажання;

б)      відраза до сексу;

в)      надмірне статеве бажання;

2)        порушення збудження;

3)        порушення оргазму;

4)New Roman">        сексуальні порушення, пов’язані з болем:

Мал. 75. Фізіологічні зміни у статевих органах жінки протягом сексуального циклу

а)     диспареунія;

б)     вагінізм;

5)       статеві перверсії:

а)     порушення спрямованості статевого бажання (аутоеротизм, гомосексу­алізм, ледофілія, геронтофілія, трансвестизм, зоофілія);

6)       порушення умов реалізації статевого бажання (фетишизм, мазохізм і садизм, ексгібіціонізм).

Сексуальна поведінка залежить від цілої низки загальних психологічних властивостей людини: комунікативних якостей, емоційної розкутості, сили та тривалості прихильностей, самоповаги тошо.

Етіологія і патогенез сексуальних розладів:

1)       фізіологічні, органічні, ятрогенні фактори:

а)     пологи, менопауза;

б)     екстрагенітальна патологія (цукровий діабет, ревматоїдний артрит, спин­номозкова травма, ниркова недостатність, анемія та ін.);

в)      оперативні втручання в анамнезі;

г)      променева терапія;

д)     побічні ефекти медикаментів (антидепресанти, антигіпертензивні засо­би та ін.);

2)       психосоціальні фактори:

а)     недостатня або неправильна інформація про секс;

б)      статеві міфи і табу;

в)      труднощі спілкування;

г)      негативний досвід;

д)      нереальні очікування.

Найпоширенішими провокуючими факторами розвитку сексуальних роз­ладів є материнство, хвороби, випадкові невдачі, стреси, очікування невдачі, що травмує сексуальний досвід. До цих факторів також відносять жорстоку поведінку з дитиною, обмежене виховання, дефіцит інформації, низьку само­оцінку, переконаність у власній непривабливості, обмежене коло спілкування, психічні захворювання.

Різноманітність сексуальних розладів зумовлена ураженням нейрогумо­ральної, психічної й генітосегментарної складових копулятивного циклу.

Жінка здатна відчувати оргазм протягом усього житія. Однак у віці понад 60 років сексуальна активність зазвичай знижується. Це пов'язано з інволю­ційними змінами, що погано піддаються лікуванню (атрофія слизової оболон­ки піхви тошо), а також із проблемою знайти партнера.

Аноргазмія — відсутність оргазму при статевому акті. Частота — IS-40 % випадків серед жінок, які живуть статевим життям не менше ніж 3 роки.

А'іібідемія — зниження статевого бажання або його відсутність. У 90 % випадків аноргазмія й алібідемія поєднуються. Серед їхніх основних причин — нейроендокринні порушення, інфекції, інтоксикації наркотичними речовина­ми, снодійними та нейролептичними засобами, транквілізаторами, травми го­ловного мозку; стреси, депресивні стани, дисгамія. Аноргазмія може бути та­кож наслідком фригідності або дисгармонії статевих відносин.

Фригідність — нездатність жінки до переживання оргазму. Частота — ЗО— 90 % випадків серед жінок, які перебувають у шлюбі не менше року. Розрізня­ють первинну і вторинну фригідність; первинна виникає з початком статевого життя, вторинна розвивається в жінок, які раніше відчували оргазм.

Форми фригідності:

!) рстардаційна форма має тимчасовий характер і пов'язана із відставан­ням у психосексуальному розвитку, особливостями темпераменту, вихован­ням. Статеве бажання при ретардапійній фригідності відсутнє або слабко ви­ражене. Ерогенні зони ареактивні або слабкореактивні. статевий акт не викли­кає фрустрації. У міру усунення ретардації пробуджується статеве бажання, підвищується реактивність ерогенних зон;

2)      симптоматична форма зумовлена органічними захворюваннями голов­ного і спинного мозку, хронічними інтоксикаціями свинцем, наркотичними речовинами, ендокринними порушеннями (гіпоплазія статевих органів), не­правильними положеннями матки, гінекологічними захворюваннями, авіта­мінозом, постінфекнійною астенією, перевтомою тощо;

3)       психогенна фригідність виникає внаслідок порушення сексуальних функцій під дією психічних факторів (шлюб із нелюбом, розчарування у сімей­ному житті, брутальна дефлорація, істерії, неврози, фобічна аноргазмія);

4)      в основі конституціональної ригідності — природжена недостатність психосексуальних функцій.

Найчастіше фригідність не виступає причиною дестабілізації шлюбу. На­впаки, може бути чинником, що підвищує стабільність шлюбу, особливо за умови низької потенції чоловіка.

Дисгамія — дисгармонія статевих відносин, зумовлена неврахування.м під час статевого акту’ сексуальних потреб жінки. Він породжує статеве невдово­лення, часто призводить до розладу в сім’ї, може бути однією з причин не­врозів. Серед чинників дисгамії — великі або малі розміри статевого члена, недосконалість техніки статевого акту, використання перерваного статевого акту як методу контрацепції, передчасна еякуляція, тривале утримання від ста­тевого життя — фізіологічне або у зв’язку з патологічними процесами при неврастенії, неврозах, інфекціях, інтоксикаціях нікотином.

Гіперсексуальність — патологічне посилення статевого бажання (сексоманія, німфоманія) і підвищення здатності до переживання оргазму (гіперпотенисмія). Основні її причини — порушення діяльності гіпоталамічних структур, лімбічної системи внаслідок нейроінфекцій (енцефаліт), травм, судинних уражень і пухлин головного мозку, захворювання ЦНС (шизофренія, епілепсія, маніакально-деп­ресивний психоз), гіперфункція кіркової речовини надниркових залоз (пухлини).

Вагінізм — мимовільне судомне скорочення м’язів піхви, тазового дна (рідко — м'язів стегон, передньої черевної стінки) під BiuniBOM страху перед статевим актом або гінекологічним обстеженням. Патологія може бути зумовлена пси­хогенними факторами, болем при дефлорації. Виділяють три ступені вагініз­му: І ступінь — реакція настає в момент уведення статевого члена або гінеко­логічного інструмента в піхву; Il ступінь — реакція настає при дотику до ста­тевих органів; III ступінь — реакція настає при думці про статевий акт або гінекологічне обстеження.

Розрізняють істеричну і фобічну форми патології. Істеричну форму діаг­ностують рідко. В її основі — усвідомлене або неусвідомлене небажання хворої жінки жити статевим життям з конкретною особою. Фобічна форма (коїтофо- бія) — нав’язливий страх перед статевим актом. Вона властива вегетативно- лабільним і тривожно-недовірливим жінкам. Серед факторів її виникнення — утворення патологічно міцного умовнорефлекторного зв’язку. Тривалий вагінізм у дружини часто призводить до послаблення потенції чоловіка, неврозу очіку­вання, виникнення застійних явиш у передміхуровій залозі.

Віргогамія — “незайманий” шлюб. Розрізняють три форми патології:

1)    фобічна форма характеризується нав’язливим страхом перед дефлорацією або коїтусом у зв’язку з боязню болю. Нерідко поєднується з вагінізмом;

2)    ігнорактна форма є наслідком недосвідченості подружжя, непоінформова­ності, недостатньої орієнтації в голографії статевих органів; 3) імпотентна форма пов’язана з порушенням статевої функції в чоловіка.

Геніталгія — болючі відчуття в ділянці статевих органів, зумовлені причи­нами органічного або функціонального характеру. До причин органічного ха­рактеру належать запальні процеси і травми статевих органів. З функціональних причин переважно розвиваються вагінізм і коїтофобія. Можуть спостерігатися геніталгії при істеричних неврозах. Біль локалізується здебільшого в ділянці піхви, нижньої частини живота, рідше — зовнішніх статевих органів, часто поєднується з парестезіями. Больові відчуття з’являються з початком статевого акту і пояснюються самонавіюванням з метою уникнути статевого життя.

Аутоеротизм, нарцисизм — спрямування статевого бажання на себе.

Мастурбація (онанізм) — статеве самозбудження. Надзвичайно поширена як серед жінок, так і серед чоловіків. З віком її частота підвищується (65 % жінок віком до 35 років займаються мастурбацією). З фізіологічної точки зору мастурба­ція не чинить патологічного впливу на організм жінки. Однак слід вирізняти мастурбацію, що є наслідком психічних захворювань (шизофренія, енцефаліт, маніакально-депресивні стани), які супроводжуються посиленим статевим бажан­ням. Зашкодити здоров’ю може не сама мастурбація, а каяття і острах її наслідків.

Гомосексуалізм — спрямованість статевого бажання до особи тієї самої статі. Причин цієї патології багато. Генетичні причини пов’язані з порушен­ням процесів диференціації жіночих і чоловічих центрів статевої поведінки, справжнім гермафродитизмом. Унаслідок приймання вагітною гормонів мож­ливий розвиток псевдогермафродитизму, що також може спричинити гомо­сексуалізм. Часто неврогенні порушення при ураженні лімбічної системи, скро­невої і гіпоталамічної ділянок (нейроінфекції, травми, захворювання ЦНС (епі­лепсія)) призводять до розвитку цієї патології. Серед інших факторів можна виділити: ендокринні розлади (гіперфункція кіркової речовини надниркових залоз), застосування андрогенів. Психоаналітичні зміни можуть бути причи­ною пасивного гомосексуалізму у зв’язку з формуванням умовнорефлекторно­го зв’язку між переживанням оргазму і факторами, що його зумовили.

Виділяють активні і пасивні форми гомосексуалізму. Пацієнти з активною формою ідентифікують себе із чоловіком (поведінка, одяг тощо), пасивною — із жінкою.

Трансвестизм — прагнення носити одяг і виступати в ролі протилежної статі. Зумовлений зміною сексуальної орієнтації за рахунок порушення дифе­ренціювання статевих центрів і часто поєднується з гомосексуалізмом.

Транссексуалізм — несприйняття людиною приналежності до певної статі (вважає себе жертвою біологічної випадковості). Пацієнтки наполягають на мастектомії, гістеректомії, оофоректомії, а також прагнуть отримати терапію андрогенами дія маскулінізації зовнішності і зниження тембру голосу. Вони можуть просити про пластичну операцію для створення штучного статевого члена. Академіком В.І. Грищенком було проведено низку' операцій зі зміни статі. Слід ретельно відбирати пацієнтів, яких направляють на операції (обо­в’язковою є консультація психіатра), оскільки анатомічні результати перетво­рення жіночого типу на чоловічий зазвичай набагато нижчі, ніж навпаки.

Вуаеризм (візіонізм, скопофілія) — потяг до споглядання статевих органів або статевого акту.

Ексгібіціонізм — потяг до одержання статевого задоволення шляхом де­монстрації своїх оголених статевих органів перед особами протилежної статі.

Педофілія — спрямування статевого потягу' на дітей.

Геронтофілія — спрямування статевого потягу на осіб старечого віку.

Зоофілія — спрямування статевого потягу на тварин.

Садизм — одержання статевого задоволення віт жорстокого поводження з партнером (поширений серед активних гомосексуалісток).

Мазохізм — одержання статевого задоволення від страждань, яких завдає партнер.

Обстеження жінок із сексуальними розладами в обов'язковому порядку включає збір сексуального анамнезу (враження дитинства і юності (взаємини в родині, культурне і релігійне тло, статеве виховання, психотравми, сексуаль­ний досвід); дорослі враження; враження в нинішній період (сексуальні звич­ки і вподобання, взаємини з партнером, сексуальні фантазії)) та медичного анамнезу (перенесені захворювання й операції, акушерський і гінекологічний анамнез, контрацепція).

Крім цього, проводять гінекологічний огляд і призначають додаткові до­слідження (клінічні й біохімічні аналізи крові та сечі, обстеження на захворю­вання, що передаються статевим шляхом, ультразвукове дослідження, за по­треби — лапарос копія).

В основі більшості сексуальних розладів — зміна психосексуально) орієн­тації у зв’язку із захворюваннями ЦНС, травмами, інфекціями й інтоксикаці- ями. Лікування має бути патогенетичним, комплексним, індивідуальним.

При лікуванні порушень статевої функції слід встановити зв’язок із хво­рою, провести лікування основного захворювання, нормалізувати режим праці, відпочинку й усунути емоційне напруження. Показані заняття ЛФК, спортом, дієта, багата на білки, вітаміни (E). Варто пам’ятати, що червоний перець, кардамон, мускатний горіх, кориця й селера підвищують статеву активність.

Важливе місце в лікуванні відведено психотерапії з психосротичним тре­нуванням сімейних пар, навчанням подружніх пар фізіології статевого акту й удосконалення його техніки.

З медикаментозних засобів призначають: гормональні препарати (андро­гени — при фригідності), нейролептики (аміназин у дозі 50—150 мг на добу після їди, амітриптилін 0,025 г 1—2 рази на добу), транквілізатори, антиандро- гени (при гіперсексуальності, гомосексуалізмі), преднізолон по 0,01 г 1—3 рази на добу (при захворюваннях кіркової речовини надниркових залоз). При ана­томічних вадах і рубцевих змінах у статевих органах нерідко проводять хірур­гічне лікування. Фізіотерапевтичне лікування включає гідротерапію (холодні і гарячі ванни), електростимуляцію й вібромасаж м’язів тазового дна.

Лікування сексуальних розладів проводиться у спеціалізованих кабінетах сумісно сексопатологом, психіатром, гінекологом та урологом.

Профілактика грунтується на дотриманні наступних принципів:

1)       у період вагітності варто уникати застосування гормональних препа­ратів і нейролептиків у критичний термін ( 4—6 і 10—12 тиж.);

2)       правильне статеве виховання має здійснюватися з урахуванням норм статевої поведінки, формуванням вільного, природного ставлення до статевих питань, розвитком у дитини чіткого уявлення про її належність до її статі без пригнічення природного інтересу до осіб протилежної статі;

3)       з метою запобігання мастурбуванню варто уникати речей і ситуацій, здатних спричинити подразнення статевих органів (тісна білизна, їзда на вело­сипеді, конях);

4)        профілактика й лікування глистяної інвазії (гостриці);

5)        профілактика травм, інфекцій, інтоксикацій;

6)        боротьба з тютюнопалінням, зловживанням алкоголем, наркоманією;

7)        своєчасне виявлення патологій, що зумовлюють сексуальні розлади.

 ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ  

1.      Яка з ознак не є психосоціальним фактором виникнення сексуальних розладів:

а)              недостатня або неправильна інформація про секс;

б)              статеві міфи і табу;

в)              труднощі спілкування;

г)              негативний сексуальний досвід;

д)              пологи?

2.          Назвіть причини розвитку вагінізму:

а)             анемія;

б)              захворювання печінки;

в)              захворювання нирок;

г)              гіперпролактинемія;

д)              інфекції статевих органів.

3.           Потяг до споглядання статевих органів або статевого акту називають:

а)              ексгібіціонізмом;

б)              вуаєризмом;

в)              трансвестизмом,

г)              мазохізмом;

д)              диспареунією.

4.           Для посилення лібідо (статевого бажання) призначають:

а)              прогестерон;

б)              тестостерон;

в)              гідрокортизон;

г)               аміназин;

д)              бромкриптин.

5.           Орган статевого чуття в жінок — це:

а)              яєчники;

б)              матка;

в)              піхва;

г)              клітор;

д)              вульва.

Відповіді на тестові завдання

Ситуаційні задач

Задача 1. Жінка, 29 років, звернулась до гінеколога зі скаргами на неможливість статевого життя. При спробі статевого акту виникає сильний спазм м’язів при- сінкапіхви, промежини, тазовогодна, що супроводжується гострим болем підчас доторкання до вульви.

1.          Поставте діагноз.

2.          Призначте лікування

Задача 2. Жінка, 32 роки, тричі одружена, звернулась до гінеколога зі скаргами на постійне бажання статевих відносин, у зв’язку з чим страждає на безсоння. Під час УЗД статевих органів патології не виявлено.

1.          Ваш діагноз?

2.           Консультацію яких спеціалістів слід призначити?

Задача 3. Жінка, 25 років, одружена, має доньку, статевих стосунків з чоловіком уникає. Має близьку подругу, з якою має статевий зв’язок протягом двох років. Хоче зберегти сім’ю і отримувати задоволення від статевого життя.

1.          Ваш діагноз?

2.          Ваші дії?

Задача 4. Жінка, ЗО років, одружена, при статевому житті з чоловіком та іншими партнерами не відчуває оргазму. Ерогенні зони не виявлено.

1.            Поставте діагноз.

2.            Визначте тактику лікування.

Задача 5. Жінка, 35 років, розлучена, вагітностей не було, має добермана, якого привчила до кунілінгусу та коїтусу з собою. Лікуватися не хоче.

1.            Baui діагноз?

2.            Ваші дії?

Відповіді на ситуаційні задачі

Перелік умінь і практичних навичок: бімануальне та ректальне досліджен­ня, огляд у дзеркалах, кольпоскопія, зондування матки, аналіз виділень із піхви.