<<

РОЛЬ ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї В ОХОРОНІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ

Планування сім'ї — важливий етап у житті жінки, який передбачає народження лише бажаних дітей. У нашій країні висока частота штучних абортів, що протягом багатьох років традиційно є ведучим методом планування сім'ї.

Виходячи з ускладнень, що виникають після штучних абортів (запальні процеси органів малого тазу, безпліддя, невиношування, кровотечі, аномалії пологової діяльності), третина причин материнської смертності, зниження кількості абортів може суттєво вплинути на акушерську та гінекологічну захворюваність і знизити рівень материнської смертності. Один із шляхів зниження кількості абортів — широке впровадження засобів контрацепції. Питаннями контрацепції повинні займатись не лише центри планування сім'ї, які останнім часом широко відкриваються в Україні, але й дільничні лікарі, акушерки, санітарно-просвітницьку роботу з цього питання можуть проводити медичні сестри, тому вони повинні знати цю проблему. Застосування контрацептивних засобів має важливе значення для охорони здоров'я жінки репродуктивного віку ще й тому, що використання деяких з них (презервативи, піхвові контрацепиви) дають можливість запобігти виникненню інфекцій, що передаються статевим шляхом

—    гонореї, хламідіозу, мікоплазмозу, трихомонозу, гарднерельозу, герпетичної і цитомегаловірусної інфекції, у розвитку яких має значення інфекційний фактор. Пропагуючи контрацепцію, медпрацівники повинні роз'яснювати, що негативного впливу на народжуваність вони не дають, а лише попереджують абор-

Вибір методів контрацепції проводиться із врахуванням багатьох факторів — неконтрацептивних властивостей, які можна використати для покращення здоров'я жінки і профілактики низки захворювань, ефективності методу, його безпеки, а також індивідуального ставлення жінки до протизаплідного засобу.

Жінку слід детально проінформувати про переваги того чи іншого контрацептиву, про показання та протипоказання до застосування тих чи інших контрацептивів. Знання жінки і можливість власного вибору підвищують ефективність методу. Ефективність будь- якого контрацептиву виражається індексом Перля, який визначається кількістю вагітностей у 100 жінок, що використовували даний метод протягом року.

Серед контрацептивів розрізняють гормональні, внутріш-ньоматкові, бар'єрні, хірургічні і посткоітальні.

Гормональна контрацепція. З метою гормональної контрацепції використовують:

color=black face="Times New Roman">—    контрацептиви комбіновані (естроген-гестагенні) оральні контрацептиви;

—    гестагенні оральні контрацептиви (міні-пілі);

—    пролонговані ін'єкційні контрацептиви;

—    імплатаційні контрацептиви.

За даними ВООЗ оральною гормональною контрацепцією користуються від 100 до 120 млн. жінок світу щорічно.

Комбіновані оральні контрацептиви (КОК) — високоефективні засоби. В даний час синтезовано біля 500 різновидностей КОК, які відрізняються фазністю, дозуванням і типом гестаге-ну.

У монофазних препаратах (марвелон, мікрогінон, мінізіс-тон, сілест, фемоден) всі таблетки мають однаковий склад.

Комбіновані двофазні контрацептиви мають постійну дозу естрогенів і різну дозу гестагенного компоненту в різні фази циклу.

Трифазні препарати містять таблетки трьох різних складів, що відрізняються дозуванням естрогенного та гестагенного компонентів.

Механізм дії всіх препаратів не залежить від фазності препарату. Основна дія їх полягає у гальмуванні овуляції.

Крім того, вони змінюють характер цервікального слизу та стан ен-дометрію. Перевагами методу є: висока ефективність, простота застосування, зворотність, наявність сприятливої контрацептивної дії на репродуктивну функцію і організм жінки в цілому. Регулярний і тривалий (не менше 2 років) прийом КОК значно знижує частоту злоякісних захворювань матки та придатків, виникнення мастопатій та постменопаузального осте-опорозу.

Протипоказаннями до вживання КОКє: вагітність; судинні порушення в даний час або в анамнезі — гіпертензія, тромбофлебіти, ІХС; куріння у віці понад 35 років; захворювання печінки з порушенням функції; гормонозалежні пухлини; наявність кровотеч невизначеної етіології; виражене ожиріння.

Схеми вживання. Монофазні таблетки зазвичай вживаються з 1 дня менструального циклу з 7- денною перервою. При використанні фазних таблеток їх прийом повинен співпадати із фазою. Монофазними препаратами, якщо їх приймати без перерви, можна відстрочити менструацію на 3 тижні. Аналогічну ситуацію можна викликати трифазними препаратами, якщо вживати із наступної упаковки (після завершення прийому попередньої) таблетки третьої фази. В цьому випадку кро­вотеча буде відстрочена на 7-8 днів, якщо необхідно ще продовжити відстрочку менструації на більший термін, то після прийому трифазного препарата можна одразу перейти на прийом монофазних препаратів і відстрочка кровотечі продовжиться на 21 день.

При порушенні правил прийому таблеток знижується гарантія дії контрацептиву. Слід пам'ятати, що коли пропустити прийом таблетки менше ніж на 12 годин, треба одразу ж прийняти пропущену таблетку. Якщо пройшло більше 12 годин — слід прийняти таблетку і вдаватись до додаткових методів контрацепції протягом 7 днів, при цьому, якщо до закінчення упаковки залишилось не більше 7 днів, не слід робити 7-денну перерву, а одразу ж переходити до наступної упаковки. Якщо пропущено 2 таблетки і більше, треба припинити прийом препарату на 7 днів і розпочати нову упаковку.

Оглядати жінку, що приймає КОК, слід через 3 місяці, потім — через півроку, а надалі — раз на рік.

Гестагенні оральні контрацептиви. До складу цих таблеток не входять естрогени, а лише прогестини в кількості 1 мг або менше у вигляді похідних нортестостерону — норетісте-рон, лінестерол, етінодіол-діацетат, левоноргестрел.

Ефективність гестагенних оральних контрацептивів вища у жінок старшого віку. Як і у комбінованих контрацептивів, надзвичайно важливе значення має дотримання режиму прийому препаратів.

Ці препарати дають позитивний ефект при болючих і надмірних менструаціях, масталгії, передменструальному синдромі.

Однією із важливих обставин є те, що гестагенні контрацептиви можна вживати при лактації. Механізм дії:

1.    Ановуляція за рахунок пригнічення лютеїнізуючого гормону.

2.    Зміна цервікального слизу, що перешкоджає проникненню сперматозоїдів у матку.

3.    Зміни в ендометрії, що не дають оптимальних умов для імплантації.

4.    Зміна скоротливої діяльності маткових труб, що перешкоджає процесові запліднення.

5.    Вплив на сперматозоїди і їх життєдіяльність.

Показання. Непереносимість естрогенів або наявність побічних ефектів: у жінок понад 35 років, які курять; період лактації; хворим з гіпертензією, цукровим діабетом.

Протипоказання: вагітність; важкі захворювання серцево-судинної системи у даний час або в анамнезі; порушення менструального циклу нез'ясованої етіології; стан після міхурово-го занеску.

Правила прийому. Таблетки приймаються з 1 дня менструального циклу, строго в один і той самий час у безперервному режимі.

'ЗС.Й

При запізненні з прийомом таблетки більше, ніж на 3 години, пропуску прийому чергової таблетки, наявності блювання або діареї, при прийомі таблетки необхідні додаткові заходи запобігання.

Таким чином, гестагенні контрацептиви мають обмежене застосування, проте у деяких випадках можуть бути препаратами вибору.

Пролонговані контрацептиви для ін'єкцій.

У цій групі препаратів найбільш поширеним є Депо-прове-ра.

Механізм дії: запобігає овуляції за рахунок пригнічення секреції гонадотропних гормонів; викликає зміни у цервікально-му слизі; викликає зміни в ендометрії, що перешкоджають імплантації яйцеклітини.

Переваги пролонгованих контрацептивів: висока ефективність; відсутність естрогензалежних побічних ефектів; швидкий і тривалий контрацептивний ефект; можливість вживання під час лактації.

Під час вживання цього препарату спостерігаються позитивні неконтрацептивні впливи — зменшення втрати крові під час менструації, зменшення болючості менструації, а також профілактика раку ендометрію і яєчників.

Одночасно слід пам'ятати і про недоліки препарату — неможливість швидко припинити дію, затримка відновлення фертильності до 6-12 місяців, часті порушення менструального циклу.

Протипоказаннями є: вагітність; порушення менструального циклу нез'ясованої етіології; непереносимість.

Відносними протипоказаннями є захворювання печінки з порушенням її функції, тромбоемболічні стани, цукровий діабет.

Правила вживання. Депо-провера вводиться кожні 3 місяці. Першу ін'єкцію роблять у перші 5 днів менструального циклу або раніше 6 тижня після пологів.

При появі кров'янистих виділень 1-2 цикли можна додатково використовувати КОК. При продовженні кровотеч слід обстежити пацієнтку на наявність органічної патології.

Останнім часом використовують гестагенний імплантацій-ний препарат «Норпласт», діючою речовиною якого є лєво-норгестрел. Цей препарат у вигляді капсул імплантують під шкіру. Це забезпечує контрацептивний ефект протягом 5 років.

Переваги цього методу: безперервність і тривалість контрацепції; швидке відновлення фертильності після видалення капсул; позитивна неконтрацептивна дія на організм, характерна для гестагенів.

Протипоказання: вагітність; рак молочної залози; кровотечі нез'ясованої етіології.

Внутрішньоматкова контрацепція (ВМК)

Механізм дії ВМК: зменшує активність і життєздатність сперматозоїдів; посилює сперміцидний ефект ендометрію;

зменшує термін життєздатності яйцеклітини; призводить до антиперистальтики маткових труб. ВМК Гайне-Т 380 Слімна-лайн має високу контрацептивну надійність. Індекс Перля складає 0,31 на 100.

У випадку, якщо запліднення відбулось, настанню вагітності перешкоджають: зміна перистальтики труб і скоротливої активності матки; зміна метаболічних процесів у ендометрії; по­рушення секреторних перетворень у ендометрії.

Гормоновмісні ВМК, крім того, викликають гормонообу-мовлені контрацептивні ефекти (Мірена).

Протипоказання до ВМК.

Абсолютні: вагітність; онкологічна патологія матки чи шийки матки; маткові кровотечі нез'-ясованого генезу; інфекції статевого тракту.

Відносні: позаматкова вагітність в анамнезі; наявність кількох сексуальних партнерів.

За наявності фіброміоми матки гормоновмісні ВМК можуть бути методом вибору.

Бар'єрні методи контрацепції. До них відносяться: чоловічі презервативи; вагінальні діафрагми і цервікальні ковпачки; сперміциди.

Механізм дії бар'єрних контрацептивів: створюють механічні перепони на шляху попадання сперми у вапну (презерватив) та шийку матки (ковпачок); інактивують сперму.

Останніми роками з'явились нові види бар'єрних контрацептивів, які містять гормони.

Сперміциди існують у різних формах — креми, желе, піно-утворюючі таблетки, губки, плівка- жінофільм.

Позитивним у вживанні бар'єрних методів є те, що вони до деякої міри запобігають розповсюдженню статевих інфекцій. Презервативи, виготовлені із латексу, мають високу ефектив­ність щодо запобігання інфікування ВІЛ і вірусу гепатиту В.

Термальний метод контрацепції

В основі його лежить утримання від статевих актів за 3 дні до і 3-4 дні після передбачуваної овуляції. Для визначення овуляції користуються тестом базальної температури.

Хірургічна контрацепція

У багатьох країнах світу в наш час це найпоширеніший метод контрацепції. При цьому виді ефективність контрацепції сягає 100%.

Жіночу стерилізацію проводять шляхом оклюзії маткових труб при лапароскопії, а чоловічу — шляхом перев'язування сім'явивідного протоку.

Недоліком цього методу є його необоротність.

Посткоітальна контрацепція

Використовується тоді, коли статевий акт був незахищений іншими методами контрацепції. Використовують КОК — 2-4 табл. не пізніше 72 годин після статевого акту, двічі через 12 годин (із розрахунку 10-12 мг етинілестрадіолу на прийом).

Даназол — вживається в перші 72 години по 600 мг двічі через 12 годин.

<< |
Источник: Хміль Стефан Володимирович. АКУШЕРСТВО. Укрмедкнига -  1998. 1998

Еще по теме РОЛЬ ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї В ОХОРОНІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ:

- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -