<<
>>

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА В АКУШЕРСТВІ

У практичній діяльності фельдшера, акушерки чи медичної сестри можуть зустрітись випадки, де необхідно надати невідкладну акушерську допомогу до прибуття лікаря чи акушерської бригади.

Щоб максимально запобігти таким ситуаціям, слід своєчасно (до 12 тижнів) взяти вагітну жінку на диспансерний облік, виявити групи ризику щодо акушерської чи екстрагені-тальної патології і направити її у пологовий будинок (відділення патології чи ЦРЛ для подальшго обстеження і профілактичного лікування).

Якість надання медичної допомоги вагітним і роділлям на ФАЛ залежить від рівня кваліфікації персоналу, а також від забезпечення необхідними медичними препаратами, інструментами.

Медичний персонал ФАП повинен мати чітко розроблені плани надання акушерської допомоги на всіх етапах — при ускладненнях вагітності, пологів та у післяпологовому періоді.

У відділення патології вагітності пологового будинку чи ЦРЛ слід своєчасно направляти вагітних жінок із наступною акушерською патологією:

1.    Обтяжений акушерський анамнез (перенесені мимовільні аборти, особливо ускладнені, кровотечі при попередніх пологах, наявність рубців на матці після операцій, перенесені септичні захворювання після пологів чи абортів, перенесений мі-хуровий занесок).

2.    Великий плід.

3.    Багатоплідна вагітність.

4.    Переношена вагітність.

5.    Анемія та порушення згортання крові.

class=a2 style='margin-left:0cm;text-indent:0cm'>6.    Вузький таз.

7.    Антенатальна смерть плода.

8.    Передчасні пологи.

9.    Резус-негативний тип крові.

10.    Екстрагенітальна патологія.

Допологовій госпіталізації підлягають також жінки, що багато разів народжували чи мали багато абортів, а також якщо перша вагітність у жінки понад ЗО років.

Якщо вдома або на ФАЛ відбувається II період пологів, фельдшер, акушерка чи медсестра повинні уміти прийняти пологи (захист промежини) та здійснити перший туалет новонародженого.

У III періоді пологів надається наступна допомога: якщо крововтрата досягла 300 мл і продовжується, необхідно випустити катетером сечу, перевірити наявність ознак відшарування плаценти і, якщо вони позитивні, видалити послід зовнішніми прийомами (Абуладзе, Гентера, Креде- Лазаревича).

Якщо видалити послід зовнішніми прийомами не вдалось, слід видалити його рукою (під знеболенням).

У тому випадку, коли кровотеча продовжується, а ознак відокремлення плаценти немає, слід зробити ручне відшарування плаценти і масаж матки на кулаці.

Одночасно вводять утеротонічні засоби (внутрішньовенне або внутрішньом'язово 1 мл метилергометрину чи окситоци-ну).

Якщо кровотеча триває у ранньому післяпологовому періоді, слід зробити ручну ревізію порожнини матки і масаж матки на кулаці (під знеболенням) і також увести утеротонічні засоби.

Знеболення в цих умовах можна провести шляхом введення 2 мл 50% розчину анальгіну разом із 2 мл 1% розчину ді-медролу та 1 мл промедолу.

Бажано додатково зробити венепункцію і налагодити внутрішньовенне введення 5% розчину глюкози, поліглюкіну чи реополіглюкіну.

Якщо кровотеча продовжується, необхідно, очікуючи приїзду акушерської бригади, притиснути аорту до хребта пальцями чи кулаком. Одночасно слід викликати донорів (залучивши до цього санітарку, родичів).

Кровотеча при передчасному відшаруванні нормально розміщеної плаценти

При підозрі на передчасне відшарування плаценти (постійний біль внизу живота, при пологах — між переймами, локальна болючість і випинання в одній з ділянок матки, порушення або відсутність серцебиття плоду, симптоми кровотечі або кров'янисті виділення із піхви), необхідно негайно викликати акушерську бригаду. До приїзду бригади слід:

1)    налагодити внутрішньовенне вливання 5% ЕАКК, жела-тинолю, 5%розчину глюкози;

2)    ввести 2 мл 1% розчину вікасолу;

3)    ввести 2 мл 50% анальгіну, Імл 2% дімедролу ;

4)    визначити групу крові;

5)    викликати донорів.

New Roman">Транспортування вагітної до приїзду лікарської бригади протипоказане.

Лікарська допомога на місці залежить від загального стану жінки та акушерської ситуації.

1.    Якщо загальний стан жінки нетяжкий, необхідно розкрити плодовий міхур, спостерігати за динамікою пологів та станом жінки.

2.    У випадку, коли відшарування відбулося в кінці І періоду пологів або на початку II періоду — необхідно негайно завершити пологи накладанням щипців, витягуванням плоду за тазовий кінець чи плодоруйнівною операцією.

Вручну відокремлюють плаценту, щоб зменшити можливість крововтрати, а також упевнитись у цілості стінок матки. Після цього призначають утеротонічні засоби.

При важкому стані жінки і відсутності можливостей для завершення пологів за життєвими показаннями слід негайно зробити кесарський розтин (у пристосованому приміщенні або в найближчій дільничній лікарні).

Якщо з'являються ознаки ДВЗ-синдрому, необхідно зробити екстирпацію матки з одночасним вливанням теплої донорської крові, сухої чи замороженої плазми, кріопреципітату, контрикалу чи трасилолу.

Передлежання плаценти

Якщо виникає кровотеча, пов'язана з передлежанням плаценти (на тлі повного благополуччя, без пологової діяльності, нерідко вночі), фельдшер, акушерка чи медсестра повинні:

7. Негайно викликати лікарську акушерську бригаду.

2.    Забезпечити строгий ліжковий режим.

3.    Налагодити внутрішньовенне введення 5% розчину ЕАКК, 5% розчину глюкози, желатинолю. Ввести 2 мл 1% розчину вікасолу.

4.    Визначити групу крові (якщо це не було зроблено раніше) і викликати донорів. Транспортування вагітної протипоказане.

Після приїзду лікарської бригади тактика визначається в залежності від різновидності передлежання, інтенсивності кровотечі і стану жінки.

При готовності до операції проводять огляд дзеркалами, щоб виключити можливість кровотечі із варикозно розширених вен, пухлини шийки матки і т.д. Потім роблять вагінальне дослідження. При боковому чи крайовому прикріпленні плаценти розкривають плодовий міхур для самостійного розродження. При центральному передлежанні плаценти здійснюють кесарський розтин у пристосованому приміщенні.

Незалежно від різновиду передлежання кесарський розтин роблять при крововтраті 400 мл і більше, а також при менш значних крововтратах, якщо вони повторюються більше 2-3 разів.

Після операції обов'язково відновлюють крововтрату, призначають утеротонічні засоби.

Невідкладна допомога при емболії навколоплодовими водами

У разі виникнення цієї патології (клініку — див. розділ XIX), фельдшер, акушерка чи медсестра повинні негайно викликати лікарську бригаду. До її прибуття слід налагодити внутрішньовенне введення поліглюкіну, ввести серцеві засоби (корглі-кон 0,5 мл 0,06% розчину), еуфілін — 10 мл 2,4% розчину, кортикостероїди: гідрокортизон — 125 мг або преднізолон 30-60 мг, но-шпа 2 мл, призначити інгаляції кисню.

Загроза розриву матки

При появі ознак загрози розриву матки необхідно:

1.    Дати ефірний масковий наркоз до повного припинення пологової діяльності.

2.   Негайно викликати лікарську бригаду. Після прибуття лікарсько-хірургічної бригади допомога надається у такому обсязі:

під глибоким наркозом проводиться

-    піхвове дослідження і з'ясування акушерської ситуації;

-    транспортування хворої у найближчу лікарню;

class=a2 style='margin-left:0cm'>-    в залежності від акушерської ситуації — негайне розродження (при живому плоді і наявності умов — можливий кесарський розтин, при мертвому — плодоруйнівна операція). Накладати акушерські щипці і робити поворот не можна. Після розродження через природні пологові шляхи слід провести ручне обстеження порожнини матки.

Розрив матки, що відбувся

При розриві матки (після раптового різкого болю внизу живота роділля непритомніє, з'являються ознаки шоку, швидко наростають явища анемії, припиняється родова діяльність, частини плода пальпуються під шкірою, серцебиття плоду не прослуховується) єдиним засобом, що може врятувати життя роділлі, є операція.

Слід негайно викликати акушерську хірургічну бригаду. Хвора з розривом матки не транспортабельна.

Після прибуття лікарської бригади допомогу надають у три етапи:

1.    Реанімаційні заходи одночасно з лапаротомією, при якій здійснюють тимчасовий гемостаз, накладаючи затискачі або перев'язуючи магістральні судини.

2.    Операційна пауза для виведення хворої із стану шоку.

3.    Завершення операції у необхідному обсязі (зашивання, ампутація чи екстирпація матки. При масивних гематомах доцільне перев'язування a.hypogastrica).

Невідкладна допомога при еклампсії

Першочерговим завданням при цій патології є зняття нападів судом та запобігання їм. Якщо судом ще немає (передсу-домний період) необхідно провести інгаляцію фторотану, ввести дроперидол (2-4 мл) із сибазоном (1-2 мл) чи промедолом (1-1,5 мл 1% розчину).

Під час нападу судом хвору необхідно захистити від падіння і ударів (ковдрами, подушками). З метою запобігання прикусу язика вводять роторозширювач або вкладають між зуби шпатель, обмотаний марлею. Після завершення нападу судом проводять інгаляцію кисню. При повторних нападах еклампсії проводять повторні короткочасні інгаляції фторотану. Якщо на ФАП немає фторотану, то до приїзду лікарської бригади треба скористатись ефірно-масковим наркозом.

На тлі введення фторотану, дроперидолу та сибазону проводять комплексне лікування гестозу протягом 12-24 год. При відсутності ефекту від лікування проводять розродження в залежності від умов.

<< | >>
Источник: Хміль Стефан Володимирович. АКУШЕРСТВО. Укрмедкнига -  1998. 1998

Еще по теме НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА В АКУШЕРСТВІ:

- Акушерство и гинекология - Анатомия - Андрология - Биология - Болезни уха, горла и носа - Валеология - Ветеринария - Внутренние болезни - Военно-полевая медицина - Восстановительная медицина - Гастроэнтерология и гепатология - Гематология - Геронтология, гериатрия - Гигиена и санэпидконтроль - Дерматология - Диетология - Здравоохранение - Иммунология и аллергология - Интенсивная терапия, анестезиология и реанимация - Инфекционные заболевания - Информационные технологии в медицине - История медицины - Кардиология - Клинические методы диагностики - Кожные и венерические болезни - Комплементарная медицина - Лучевая диагностика, лучевая терапия - Маммология - Медицина катастроф - Медицинская паразитология - Медицинская этика - Медицинские приборы - Медицинское право - Наследственные болезни - Неврология и нейрохирургия - Нефрология - Онкология - Организация системы здравоохранения - Оториноларингология - Офтальмология - Патофизиология - Педиатрия - Приборы медицинского назначения - Психиатрия - Психология - Пульмонология - Стоматология - Судебная медицина - Токсикология - Травматология - Фармакология и фармацевтика - Физиология - Фтизиатрия - Хирургия - Эмбриология и гистология - Эпидемиология -