ПІОСАЛЬПІНКС І ПІОВАР
Гнійні мішкуваті утворення придатків матки нерідко служать показанням до виконання невідкладного хірургічного втручання.
Клінічна картина і діагностика.
За наявності піосальпінксу і піовару до запального процесу нерідко залучається очеревина, сальник, петлі кишечнику з утворенням єдиного запального конгломерату. Розвивається клінічна картина гострого живота з високою температурою тіла, ознобом, нудотою, блюванням, збільшенням кількості лейкоцитів, збільшенням ШОЕ, зсувом лейкоцитарної формули вліво.У результаті гінекологічного дослідження виявлено пухлиноподібне болюче утворення зі щільною капсулою і нечіткими контурами за рахунок зрощення з прилеглими органами. У разі наростання симптомів гострого живота виникає загроза розриву піосальпінксу (піовару) з виливом гною в черевну порожнину і розвитком розлитого гнійного перитоніту. Гній може також вилитися у сечовий міхур, пряму кишку і піхву, спричинивши запальний процес у цих органах.
Прорив гнояка в пряму кишку супроводжується тенезмами, виділенням слизу і нерідко проносами, прорив у сечовий міхур — частими і болючими позивами до сечовипускання. При гнійних процесах у придатках матки після спорожнення Lx через піхву часто залишаються тривало існуючі нориці.
Діагноз встановлюють на підставі: 1) даних анамнезу щодо тривалого перебігу запалення придатків матки з частими загостреннями; 2) раптового гострого початку, що іноді супроводжується симптомами інфекційно-токсичного або больового шоку; 3) типової картини розлитого перитоніту; 4) результатів гінекологічного дослідження, у ході якого визначають пухлиноподібне болюче утворення з нечіткими контурами.
Лікування. Метод оперативного втручання при піосальпінксах і піоварах підбирається індивідуально в кожному конкретному випадку.
Молодим пацієнт-кам з однобічним процесом видаляють лише змінені внаслідок запалення придатки матки (аднекссктомія).
Пацієнткам літнього віку показана налпіхвова ампутація або екстирпація матки разом з придатками. Слід зазначити, що внаслідок запальних процесів із тривалим перебігом утворюються великі зрошення уражених придатків матки з кишечником, сальником, сечовим міхуром, тому оперативне втручання в технічному аспекті становить значні труднощі.
За відсутності випоту в черевній порожнині і явищ розлитого перитоніту черевну порожнину зашивають звичайно наглухо. При розлитому перитоніті здійснюють дренування черевної порожнини через бічні канали рукавно-трубчастими дренажами, залишають мікроіригатор для введення антибіотиків і проведення перитонеального діалізу. Крім того, дренування черевної порожнини виконують також через купол піхви (при екстирпації матки) або кольпо- томний отвір.