ПІДГОТОВКА ДО АБДОМІНАЛЬНОГО РОЗРОДЖЕННЯ
Результат кесаревого розтину залежить від умов, у яких проведено операцію. Плановий кесарів розтин має певн: переваги перед екстреним.
Перед плановим кесаревим розтином проводять повноцінну доопераційну підготовку, що включає повний спектр методів клініко-лабораторного дослідження (клінічний аналіз крові, сені, група крові і Rh-φaκτop, глюкоза крові, коагулограма, загальний білок, білірубін, креатинін, сечовина, реакція мікро- преципітації чи реакція Вассермана, електрокардіографія, мазки на мікрофлору, консультація терапевта, отоларинголога, УЗД), лікування супутніх екстра- генітальних захворювань і ускладнень вагітності, профілактику гнійно-септичних, тромбоемболічних.
геморагічних ускладнень і профілактику та лікування внутрішньоутробної гіпоксії плода. Планові операції варто проводити натше.Перед ургентними операціями в обов’язковому порядку видаляють шлунковий вміст. Крім того, спорожнюють сечовий міхур (катетером) і кишки (очисна клізма).
class=a6 style='text-indent:18.0pt'>Для профілактики кислотно-аспіраційного синдрому (синдром Мендельсона) за 20—ЗО хв до операції призначають: магнію оксид 5—10 г на ЗО мл питної води; альмагель 2 чайні ложки всередину. Застосування натрію гідрокарбонату недоцільне у зв’язку з вираженим газоугворенням і, отже, підвищенням тиску всередині шлунка.Окпім того, перед операцією потрібно обробити піхву 1 % розчином діок- сидину чи 0,05 % водним розчином хлоргексидину біглюконату.
У кожному конкретному випадку передопераційна підготовка індивідуальна, що залежить від загального стану вагітної, наявності в неї хронічних вогнищ інфекції, екстра генітальних захворювань чи ускладнень вагітності.
Положення хворо- на операційному столі для профілактики синдрому нижньої порожнистої вени — з нахилом уліво, чого досягають шляхом нахиляння операційного стола.
Перед проведенням операції варто налагодити внутрішньовенну інфузію кровозамісних препаратів.
Особливу увагу приділяють анестезіологічному забезпеченню кесаревого розтину.
На сьогодні в акушерській практиці при абдомінальному розродженні застосовують два основних види анестезії: провідникову (епідуральну) і загальну (комбінований ендотрахеальний наркоз). Місцеву інфільтраційну анестезію застосовують лише в екстремальних ситуаціях.Метод анестезії вибирають з урахуванням ступеня ризику операції та анестезії, матеріального забезпечення операції (апаратура, медикаменти) і екстреності її виконав ня.
Загальну анестезію проводять у два етапи:
— до витягання плода;
— після витягання плода і перетискання пуповини.
Виділення двох етапів пов’язане зі здатністю практично всіх наркотичних препаратів легко і швидко проникати через плацентарний бар’єр і спричинювати в новонародженого наркотичну депресію. М’язові релаксанти також можуть проникати через плацентарний бар’єр і впливати на дихальні м’язи дитини. Тому на першому етапі призначають міорелаксанти і наркотичні речовини короткої дії, що швидко руйнуються і виводяться з організму.
Питання про гемотрансфузію та об’єм інфузійної терапії під час операції вирішують індивідуально залежно від об’єму крововтрати, наявності пізнього гестозу чи інших акушерських або екстратенітальних ускладнень.
Згідно з наказом МОЗ України № 582 від 15.12.2003 р. для проведення кесаревого розтину потрібно отримати згоду вагітної чи її родичів на виконання оперативного втручання.
Важливою обставиною, особливо у роділь із високим інфекційним ризиком, є поофілактика. Нині одним з найоптимальніших її способів можна вважати превентивне призначення антибакгеріальних препаратів після перетис- нення пуповини під час кесарева розтину.
Техніка проведення кесаревого розтину в нижньому сегменті матки поперечним розрізом:
— розсічення передньої черевної стінки — нижня серединна лапаротомія або розтин за Пфанненштілем.
При проведенні екстреного оперативного втручання, за умови нез’ясованого обсягу оперативного втручання, за наявності кровотечі, гострого дистрес-синдрому плода — виключно нижня серединна лапаротомія;— після розтину черевної порожнини в бічні канали вволять дві великі серветки з метою запобігти потраплянню в черевну порожнину навколоплідних вод і крові;
— виявляють і виправляють за необхідності ротацію матки;
— уводять міхуровий ретрактор над лобковою кісткою і сечовим міхуром;
— ножицями розтинають посередині MLXypoBO-маткову складку очеревини на 2—3 см вище від місця прикріплення її до сечового міхура і розсікають у поперечному напрямку до круглих зв’язок матки;
— поперечний розріз матки здійснюють скальпелем на 1 см нижче місця розтину міхурово-маткової складки.
Метод Гусакова: скальпелем виконують поперечний розріз матки завдовжки 3 см, у розріз уводять вказівні пальці обох рук і тупо розширюють розріз, обережно розтягуючи його вгору і в обидва боки (до 10—12 см завдовжки).
Метод Деофлера: скальпелем виконують розріз завдовжки 2,5—3 см через усі шари матки, потім вправо і вліво від середини ножицями, піднімаючи місце розрізу другою рукою, продовжують розріз дугоподібно вгору;
— техніка витягання плода залежить ви виду передлежання та положення плода в матці:
• при головному1 передлежанні в порожнину матки вводять чотири пальці правої руки (крім великого) таким чином, щоб долонна поверхня прилягала до голівки плода; голівку захоплюють і обережно повертають поіилицею попереду, потім дещо зміщують допереду, одночасно натискаючи на дно матки, при цьому відбувається розгинання голівки і вона виводиться з матки;
• після виведення з порожнини матки голівку7 плода захоплюють обома долонями за щічно-скроневі ділянки й обережними тракціями поступово витягають плід до плечиків, після чого вводять вказівні пальці в пахвові ямки та витягають дитину;
• при тазовому передлежанні плід витягають за пахвинний згин (при сідничному передлежанні) або за передню ніжку (при ножному або змішаному сідничному передлежанні), голівку виводять за метолом Mорісо—Левре;
• при поперечному положенні плода рукою, уведеною в порожнину матки, відшукують та захоплюють передню ніжку, виконують поворот плода на ніжку і витягають його, голівку виводять за методом Mopico-Левре;
• відсмоктують слиз із верхніх дихальних шляхів дитини, перетискають і перерізають пуповину; дитину7 передають акушерці;
— видалення посліду проводять активно. Відразу після народження дитини внутрішньовенно краплинно вволять 10 ОД розчину' окситоцину в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду зі швидкістю 60 крапель за 1 хв (з продовженням після завершення операції протягом 2 год), виконують масаж матки через передню черевну стінку з одночасним потягуванням за пуповину.
За наявності дефекту з боку посліду здійснюють вишкрібання стінок матки;— після відділення дитини здійснюють профілактику виникнення септичних ускладнень шляхом одноразового внутрішньовенного введення антибіотика в середньодобовій дозі, виняток становлять пацієнтки з урогенігальною інфекцією, яким антибіотики потрібно вводити за показаннями;
— після видалення посліду за потреби розширюють канал шийки матки з наступною зміною хірургічних рукавиць;
— розріз матки лшіивають після ревізії його можливого продовження при виведенні плода:
• ушивають рану однорядним безперервним швом, або двома рядами безперервних швів синтетичним шовним матеріалом, який розсмоктується (полігліколева нитка), або двома рядами безперервних кетгутових швів.
• Ушивання передньої черевної стінки. Перед ушиванням передньої черевної стінки проводять:
• кон і роль за гемостазом;
• видалення згустків крові із черевної порожнини;
• видалення серветок із бічних каналів;
• контроль за цілістю сечового міхура;
• підрахунок кількості серветок та інструментів.
Передню черевну стінку пошарово ушивають наглухо. Для контролю за гемостазом та введення лікарських речовин у черевну порожнину вводять мікроіригаюр. Після виведення сечі проводять обробку піхви для видалення згустків крові.
name=bookmark2953>