ПЕРЕДЧАСНЕ ВІДШАРУВАННЯ НОРМАЛЬНО РОЗТАШОВАНОЇ ПЛАЦЕНТИ
Трапляється до народження плоду — під час вагітності чи пологів (частіше у перший їх період). Частота цієї патології не перевищує 0,3-0,5% усіх випадків вагітності, проте близько 30% випадків летальних маткових кровотеч спричинені саме нею.
Факторами сприяння є захворювання, у патогенезі яких істотну роль відіграє ураження мембран з підвищеною проникністю і ламкістю капілярів: токсикоз вагітних, гломерулонефрит, гіпертонічна хвороба, інфекційно-алергічний васкуліт.
Найімовірніше, пусковим механізмом передчасного відшарування є аутоімунні процеси (імунологічний конфлікт між материнськими і плодовими тканинами), наслідком яких стає реакція відторгнення. У місці відшарування утворюється рет- роплацентарна гематома, яка, в свою чергу, сприяє подальшому відшаруванню плаценти. У міру наростання ретропла-центарної гематоми кров просувається між плацентою й оболонками (з одного боку) і стінкою мати (з іншого). При цьому (не завжди) може з'явитися зовнішня кровотеча (рис. 81). Клініка. Виникають больовий синдром, локальні зміни у матці, геморагічний шок, порушення серцевої діяльності плоду, а при тотальному відшаруванні настає його смерть.Залежно від площі відшарування плаценти умовно розрізняють легку, середньої тяжкості і тяжку форми захворювання.
Легка форма не супроводжується больовими відчуттями і порушенням серцебиття плоду. Її виявляють переважно після пологів при огляді плаценти (невелике втиснення на материнському боці плаценти, заповнене темним згустком крові). Проте цю форму можна діагностувати й до пологів за допомогою ультразвукового дослідження. Відшарування середньої тяжкості, яке виникло під час вагітності, зумовлює появу болю у місці відшарування. У цій самій ділянці визначають локальне напруження і болючість матки. Під час пологів матка між переймами розслаблюється не повністю.
Зав -жди з'являються ознаки внутрішньоутробної гіпоксії плоду (різного ступеня тяжкості). Зовнішня кровотеча спостерігається не завжди. При тяжкому ступені відшарування жінка скаржиться на сильний, розпираючий біль у матці, відчуття різкої слабості, запаморочення. При огляді виявляють такі ознаки захворювання: блідість шкіри, холодний піт на обличчі; прискорення пульсу до 110-120 на 1 хв., слабке його наповнення і напруження, менші від норми показники артеріального тиску, почащене дихання, задишку. Матка напружена (між переймами не розслаблюється), асиметрична (є випинання). Серцебиття плоду відсутнє, або спостерігаються виразні брадикардія і аритмія. З'являються незначні кров'янисті виділення із статевих шляхів.
Диференціальну діагностику проводять з метою розмежування відшарування плаценти, її передлежання і розриву матки. Велику допомогу при цьому надає ультразвукове сканування.
При легкій формі (непрогресуюче відшарування) за відсутності ознак гіпоксії плоду практикують активно-очікувальну тактику (тобто ведення пологів через природні пологові шляхи із ретельним наглядом за роділлею з метою недопущення прогресуючого відшарування).
При прогресуючому відшаруванні (середньої тяжкості і тяжкої форми), якщо пологові шляхи не підготовлені, то проводять кесарський розтин в інтересах роділлі (тобто незалежно від того, чи є плід живим). У разі виявлення множинних крововиливів у стінку матки та її гіпотонії (матково- плацентарна апоплексія, або матка Кувелера) показана екстирпація.
При прогресуючому відшаруванні (якщо немає геморагічного шоку) й наявності умов для швидкого розродження через природні пологові шляхи припустиме ведення пологів через них. Якщо дитина ще жива, то в її інтересах можна завершити пологи накладанням акушерських щипців чи ручним виведенням плоду за тазовий кінець.
Після народження посліду (ручне відділення його проводять тільки згідно з показаннями) необхідно ретельно контролювати стан матки і кількість кров'янистих виділень. При гіпотонії матки (можливість розвитку матково-плацентарної апоплексії) потрібно не пропустити момент для своєчасного проведення її екстирпації. При розвитку геморагічного шоку і синдрому ДВЗ проводять відповідну терапію.